Презентация PowerPoint

Моряк зробив також пута з гібіскових волокон, і від них було більше користі, ніж' від виритих ям. Рідко випадав день, щоб у путах не борсалися мешканці крільчатника. Незмінно до столу подавалася печеня з кролика, але Наб умів урізноманітнити соуси, і його співтрапезникам ие доводилося скаржитися.

В середині серпня двічі-тричі з ям витягали пе лисиць, а тварин корисніших, — туди потрапило кілька пекарі, які вже зустрічалися на півночі острова. ІІепкроф навіть не запитував — чи їстівні вони, — це відразу доводила їхня подібність з домашніми свинями, яких розводять в Америці та Європі.

— Тільки ти обережніше, Пенкрофе, — попередив Герберт. — Це ж не домашня свиня.

— Заспокойся, голубчику, — відповів Пенкроф і, нахилившись над ямою, витяг звідти здобич за маленький закручений шнурочок, що служив хвостом цьому представнику сімейства парнокопитних. Дозвольте вже мені думати, що це справжні свині.

— А навіщо тобі так думати?

— Приємно. ,

— Ти так любиш свиней?

— Свинину люблю, особливо свинячі ніжки. Якби вони мали не чотири, а вісім піг, я ще більше любив би їх.

Піймані тварини належалк до одного з чотирьох видів пекарі, а саме до виду «таясу», представники якого відрізняються темним кольором шкіри і в'них не стирчать довгі ікла, якими озброєні їхні родичі. Пекарі звичайно живуть невеликими чередами, і, можливо, їх водилося багато в лісистій частині острова. Як і звичайні свині, вони їстівні з голови до ніг. Пенкроф більше нічого від них і не вимагав.

У середині серпня раптом відбулася різка зміна погоди: подув північно-західний вітер, мороз зменшився на кілька градусів, і водяні випари, що зібралися в повітрі, випали у вигляді снігу. Весь острів покрився білою ковдрою і постав перед своїми мешканцями в новому вигляді. Лапатий сніг іілов кілька днів, товщина його покриву швидко досягла двох 'футів.

Вітер дужчав, незабаром перетворився на бурю, і з висоти Гранітного палацу чутно було, як реве море і б’ється об скелі. На інших поворотах берега закручувалися вихори і, піднімаючи високі стовпи снігу, кружляли їх зі скаженою силою, немов водяні смерчі, що мчаться, погойдуючись в нижній своїй лійці, — ті самі згубні смерчі, під час яких судна стріляють з гармат. Як уже відомо, ураган налетів иа острів з північного заходу, Гранітний же палац був так розташований, що уник прямих ударів бурі. В таку страшну хуртовину, що шаленіла, неначе в полярних краях, пі Сайрес Сміт, ні його товариші при всім бажанні пе могли вийти з будинку і цілих п’ять днів, із двадцятого по двадцять п’яте серпня, сиділи в ув’язненні. Чули, як виє вітер у лісі Жакамара. Мабуть, чимало бід накоїв вій там, багато повалив дерев, але Пенкроф утішався думкою, що хоча б не доведеться рубати ліс.

— Вітер пішов у дроворуби. Нехай старається, — говорив Пенкроф, — не заважаймо йому.

Та хіба могли б люди перешкодити буйній силі вітру? Як повинні були в цю непогоду мешканці Гранітного палацу дякувати небу, що влаштувало в кам’яних надрах берега міцний, незламний притулок. Заслужена частка вдячності діставалася і Сайресу Сміту, але ж створила що печеру сама природа, а він тільки відкрив її. Тут всі почувалися в безпеці, недосяжні для лютих поривів бурі. А якщо б вони побудували собі цегляний або дерев’яний будинок па плато Круговиду, він би не встояв перед силою урагану. За диким ревінням прибою, що долииав з берега, було зрозуміло, що колишній притулок тепер зовсім не придатний для житла, тому що хвилі, перехльостуючи через острівець, б’ють у нього з нестримною силою. Але тут, у Гранітному палаці, сховані у кам’яній твер-диці, проти якої були безсилі і море, і вітер, вони могли нічого не боятися.

У дні свого мимовільного самітництва колоністи не били байдиків. На складі в них лежав чималий запас дощок, і поступово обстановка кімнат поповнилася новими столами і стільцями, якщо й не вишуканими, зате міцними, тому що матеріалу на них не шкодували. Це масивне рухоме майно нелегко було пересувати, але Наб і Пенкроф не проміняли б меблі, зроблені власноруч, на мистецькі вироби червонодеревців і навіть самого Буля.

Потім столяри перетворилися на майстрів лозоплетіння і досягай великих успіхів у своєму новому ремеслі. На північному березі озера Гранта виявилися зарості верболозу і серед них — чимало верболозу — шелюги. Ще до дощів Пенкроф і Герберт запасли і ретельно очистили безліч гілок цих корисних кущів, і тепер лозини можна було з успіхом пустити в діло. Перші вправи з плетіння кошиків закінчилися невдачами, кошики вийшли потворні, але завдяки спритності й кмітливості плетільники впоралися зі справою; вони радилися один з одним, пригадували зразки раніше бачених кошиків, змагалися в ретельності, — і незабаром в інвентарі Гранітного палацу з’явилися кошики всіляких розмірів і фасонів. Зробили кошики і для комори, і Наб тепер тримав у них збір їстівного коріння, горіхів і коренів драцени.