ПРИКАЗКИ

Дах дірявий, дощ іде,
В корчму затікає.
«Покрив би ти, Мошку, дах!» -
Мужик промовляє.

А жид: «Гирсти? Крита дах?..
Та як його крити,
Коли тепер дощ іде,
То буде мочити...»

«Та хто каже, що тепер?»
«А коли ж, Іване?»
«Та покрив би хоч тогді,
Як дощ перестане...»

А жид: «Гирсти? Крити дах?..
Як дощу не буде?..
Та у мене тогді й так
Сухо буде всюди».

ТОРБИН БРАТ

Докучило підшивати
Подертії сита,
Пішов циган молотити
За торбину жита.

Пішов таки недалечко -
До свого сусіда...
От молотить та й молотить
Зрання до обіда.

Перекинув, може, з копу,
Хтів би й попоїсти,
Та господар, як на збитки,
Не дає i cicти.

То наймита з ним поставить,
А то сам молотить.
Потягає бідний циган,
Аж піт з нього котить.

Перекинув копи зо дві,
Ба вже i смеркає.
«Чи не годі з нас, панотче?» -
Cipoмa питає.

I господар спочив добре
Та й до нього каже:
«Помолотим іщe трохи,
Заким сонце ляже».

Знов молотить бідний циган,
Аж піт з нього котить,
Виглядає поза хату,
Ба вже й місяць сходить.

Іскривився сіромаха,
Спину нагинає.
«Чи не годі з нас, панотче?»
«Або що?» - питає.

«Та щось,- каже,- не то світить
Край ваших віконців!»
«Як то,- каже,- не то світить?..
Та ж то братик сонців!»

Коли братик - так i братик,
Нічого чинити;
Мусив бідний циганюга
Всю ніч молотити.

На другий день той iз хати,
А циган у хату.
«А, здоровенью, панотче!
Чи не можна б плату?»

«Можна,- каже,- чом не можна,
Як не дати плати?
Ходім,- каже,- до засіка,
Будем насипати».

Прийшов циган до засіка,
Торбу підставляє.
Пішов гарнець, пішов другий.
«Чи годі?» - питає.

«Насипайте іще»,- каже,-
Сипле той i п’ятий.
Ба вже сипле i дев’ятий,
«Чи не годі, брате?»

«Hi, не годі!» Насипає
Цілу мipкy жита.
Коли гляне - аж там торба
До мішка пришита.

І скривився пан господар,
Голову схиляє.
«Чи не годі із вас, куме?»
«Або що?» - питає.

«А щось,- каже,- ваша торба
Та підшита чорним...»
«Підшитая?.. Насипайте!..
Та ж то братик торбин!»