Читаем ПРИКАЗКИ полностью

Підсунувся парубчакПід панськую дочкуТа й од неї i доставКрамную сорочку.Але тілько натягнув,Та й скинув, до лиха.Ото панна його разI питає стиха:«А крамная,- каже,- де?»«Та крамна ледащо!»«Чого?» - каже. «Бо в крамнійЧухатись нема в що!»


СЛАВНАЯ КОНИНА

Сидить мале циганя,Коня виїжджає,А старий його й коняНагайкою крає.Заплакало циганя,Лягло на коневі...А той тогді до купцяТа й каже купцеві:«Та купуй уже, купуй,Славная конина!Чи ж не бачиш, як по нійСплакалась дитина?»

18 окт[ября]


ЦИГАН НА СПОВІДІ

Раз задумав циганчукГpіхи сповідати.Іде просто до попаПриходить до хати.Оглядає - нi попа,Hi слуги бог має,А в гopoci, у печі,Сало закипає.Циган сало iз горшка,Живо із пекарні,Через цвинтар позадгузьТа й до паламарні.В паламарні, як на гpix,-Шапка на кілочку;Biн i шапку потягнув,Сховав у куточкуТа й тогді вже до попаГріхи сповідати.Ото піп йому даєХреста щлувати.Поцілував циганчук,Піп його питає,А той йому вci гpixиI оповщає:«Та й сьогодня,- каже,- яНагрішив потроху:Ранком вигнав я свиню3 чужого гороху.А у церкві шапку зняв!..» -Говорить несміло.A піп йому: «То не гpix!То добреє діло!»Добре-добре, нехай так,По «Буди господнє».Піп до шапки - але ба!I місце холодне...Піп - додому, до горшка,Де кипіло сало,I там йому лиш горох,А сала не стало.I промовив старий піп:«Оже ж признавався!А я, старий та дурний,I не догадався!»

20 окт[ября]


СМІХ

Наробились мужики,Разом полягали,Позіхнули кілька разТа й позасипали.Але їден чи здурів,Чи чорт його знає,За сокиру ухопив,Стиха підіймає,-Хвать їдного по карку!Голова відпала;А той голову за чуб,Та й iз нею драла!I забіг межи корчі,Голову ховаєТа й сам собі, неборак,Стиха промовляє:«То ж то,- каже,- я смixyБуду з нього мати,Як устане та почнеГолови шукати!»

20 окт[ября]


ВЕРСТВА

Шлях широкий стовповий,Сонце припікає,Чумак їде на волахТай собі дрімає.А воли пішли, пішлиТа й на траву збились.Далі раптом за верствуBiccю зачепились.Кинувсь зопалу чумак,Воли повертає.«О бісова ж твоя мать,-3 серцем промовляє,-Чи здуріли москалі,Чи місця не мали?На самісіньком шляхуПалі повбивали!»


ВІТEP I КОЛЬКА

Зайшов козак до корчми,Руки потирає:«О, мороз же то, мороз!» -3 сердем промовляє,А жидок: «Кахи-кахи!»Кашляє в макітруТа й говорить: «Що мороз?Якби то ще вітру!»А козак собі на вус:«Постривай же, враже!Чи ж не кашель у жидка?»«Таже кашель!» - каже.«Що ж то,- каже,- кашель варт?Кашель iщe гойкий;А якби-то,- каже,- такТа до кашлю кольки!»


МОШКІВ ДАХ

Перейти на страницу:

Похожие книги

Горний путь
Горний путь

По воле судьбы «Горний путь» привлек к себе гораздо меньше внимания, чем многострадальная «Гроздь». Среди тех, кто откликнулся на выход книги, была ученица Николая Гумилева Вера Лурье и Юлий Айхенвальд, посвятивший рецензию сразу двум сиринским сборникам (из которых предпочтение отдал «Горнему пути»). И Лурье, и Айхенвальд оказались более милосердными к начинающему поэту, нежели предыдущие рецензенты. Отмечая недостатки поэтической манеры В. Сирина, они выражали уверенность в его дальнейшем развитии и творческом росте: «Стихи Сирина не столько дают уже, сколько обещают. Теперь они как-то обросли словами — подчас лишними и тяжелыми словами; но как скульптор только и делает, что в глыбе мрамора отсекает лишнее, так этот же процесс обязателен и для ваятеля слов. Думается, что такая дорога предстоит и Сирину и что, работая над собой, он достигнет ценных творческих результатов и над его поэтическими длиннотами верх возьмет уже и ныне доступный ему поэтический лаконизм, желанная художническая скупость» (Айхенвальд Ю. // Руль. 1923. 28 января. С. 13).Н. Мельников. «Классик без ретуши».

Владимир Владимирович Набоков , Владимир Набоков

Поэзия / Поэзия / Стихи и поэзия
Ригведа
Ригведа

Происхождение этого сборника и его дальнейшая история отразились в предании, которое приписывает большую часть десяти книг определенным древним жреческим родам, ведущим свое начало от семи мифических мудрецов, называвшихся Риши Rishi. Их имена приводит традиционный комментарий anukramani, иногда они мелькают в текстах самих гимнов. Так, вторая книга приписывается роду Гритсамада Gritsamada, третья - Вишвамитре Vicvamitra и его роду, четвертая - роду Вамадевы Vamadeva, пятая - Атри Atri и его потомкам Atreya, шестая роду Бхарадваджа Bharadvaja, седьмая - Bacиштхе Vasichtha с его родом, восьмая, в большей части, Канве Каnvа и его потомству. Книги 1-я, 9-я и 10-я приписываются различным авторам. Эти песни изустно передавались в жреческих родах от поколения к поколению, а впоследствии, в эпоху большого культурного и государственного развития, были собраны в один сборник

Поэзия / Древневосточная литература