Притулок пророцтв

Тія помахала тонким пакетом.

– Ось, зворотна адреса: Ясон Тедеску, Вейбриджський університет, Вейбридж, Огайо.

Дуґан послав їй повітряний поцілунок.

– Ще б десь це все скопіювати. Уже пізно, а мені страшенно не хочеться носитися з цими паперами всю ніч.

– Без проблем. Тут є ксерокс, я часто ним користуюся. Ходи зі мною.

У читальному залі Тія зняла з ксерокса пластиковий чохол.

– Тут є вікна, тому треба копіювати з ліхтариком. Давай сюди папери. Я все зроблю.

За п’ять хвилин Дуґан вже склав папери назад у пакет і заклеїв.

– Ох, як я не хочу, щоб це потрапило в руки «Сімнадцятого листопада».

– У мене є одна ідейка, – промовила Тія, забираючи в Дуґана документи. Коли вони повернулися до архіву, вона закинула пакет за забитий паперами стелаж. – Мабуть, бібліотекар був не уважний і впустив їх туди після доставки.

Дуґан поцілував її в щоку.

– Гаразд, почитаймо нарешті ті бісові пророцтва.

ЗВЕРНЕННЯ

Я, Ясон Тедеску, цим документом посмертно визнаю, що розробив операцію «Зуби дракона». Сімнадцятого листопада 1973 року я був поранений в Афінському політехнічному інституті під час студентського повстання проти полковника Пападопулоса та його фашистської хунти. Того дня через спробу ЦРУ змінити політичний режим загинуло багато грецьких студентів. Мене відправили до Сполучених Штатів на лікування, та я не повернувся до Греції, а вступив в Америці до аспірантури за фахом «Антична література». Під час канікул і відпусток я організовував по всій країні мережу грецьких сплячих агентів.

Разом з товаришем, Міроном Костою, ми створили угруповання «Сімнадцяте листопада». Я повністю беру на себе відповідальність за наказ ліквідувати голову місії ЦРУ в 1975-му і за всі наступні замахи на грецьких та американських урядовців.

Молю Бога, щоб дожити до тієї миті, коли сплячі агенти, яких я розсіяв по цілій капіталістичній Америці, прокинуться. Під час атаки на три визначні міста цієї країни, найімовірніше, постраждають сотні тисяч цивільних, та в хаосі війни цього не можна уникнути.

У першій частині моєї загадки під назвою «ДЕ» зашифровані міста та об’єкти атаки. Друга частина «ЩО» вказує на зброю та звідки ми її візьмемо. У третій частині під назвою «ЯК» описується вигаданий мною оригінальний спосіб її використання.

Цим документом я також уповноважую розпорядницю моїх паперів подарувати ці зашифровані пророцтва грецькому архіву, коли і яким чином вона вважатиме за потрібне, щоб після моєї смерті науковці-класики у майбутньому могли вивчати блискучу стратегію, що її розробив геніальний Ясон Тедеску, якому так і не надали звання професора.

Тія взяла наступну сторінку.

– Дозволь, я прочитаю вголос. Можливо, на слух краще сприйметься.

ДЕ

На вежі, звіяній вітрами, богиня без лиця майбутнє стереже,
Збираючи врожай кривавий, заколе всіх ненависті ножем.
Людиновіл, що вирвався на волю, чекатиме під стінами глибоко,
П’ять пелюсток безжальною рукою із квітки кара обірве жорстоко.

– От лайно! – вилаявся Дуґан. – Сучий син зашифрував свої пророцтва про об’єкти, зброю та спосіб її використання у формі загадок.

Тія перевела погляд на Дуґана.

– І що, по-твоєму, означають ці, як ти їх називаєш, загадки?

– Звідки ж, у біса, я знаю?

– А хіба аналітики, що працюють з розвідданими, не профі у сфері головоломок?

– Розшифрування і аналіз перехоплених повідомлень з різних куточків світу – це одне, а відгадування загадок – зовсім інше. Гаразд, прочитай-но до кінця.

Тія перегорнула сторінку.

– Решта паперів чисті.

– Але ж у зверненні написано, що має бути три катрени: ДЕ, ЩО і ЯК.

Тія подивилась уважніше.

– Двох останніх немає. Напевно, їх хтось забрав.

– Мабуть, Салінас, тітонька, що вгріла мене погруддям Зевса, а потім її саму побили, може, й до смерті, під час того заворушення. Тедеску довірив їй надіслати папери сюди, при цьому надавши свободу дій.

– Але який сенс надсилати тільки першу частину?

– Вона благоговіла перед ним і називала оракулом, – пояснив Дуґан. – Мабуть, уявила себе верховною жрицею і вирішила захистити його спадщину, інтерпретуючи її на свій розсуд, тож розділила документи і віддала, кому вважала за потрібне.

– Добре, тоді спробуймо розібратися з чотирма рядками, що в нас є.

Дуґан пробіг очима сторінку.

– Поет з Тедеску нікудишній. Проте, схоже, він вважав себе оракулом. У перших рядках містяться посилання на грецьку міфологію. Мабуть, Тедеску використовував парафрази і алюзії на лекціях, а потім вставляв їх у контрольні тести. А пізніше, очевидно, переробив у підказки для своїх пророцтв.

Тія постукала пальцем по аркуші.

– Отже, і «Сімнадцяте листопада», і моджахеди розуміють, що Рейвен, можливо, знає значення алюзій. Та вона й сама не здогадується, що знає. Якщо її відвезуть до Ашрафу, там з неї все виб’ють.

Дуґан взяв текст у руки.

– Рейвен у них, та в нас є ось це. Тільки одна проблема: воно не тримається купи.