Привид часу

— Висновок: не можна помітити того, чого нема! — Бруно одягся і заходився прибирати відсік. — Нема перебігу подій — немає і часу. Ще Ленін писав, що час поза речами в часі — бог. Воістину бог — той «біг часу», про який тороче Тоні. Бог Хронос, що пожирає своїх дітей. Тяжка спадщина античного минулого. Корнєв довів це експериментально. Якщо ми не спостерігаємо руху і розвитку матерії, то не можемо нічого сказати і про час…

Астронавти зібрались у відсіку керування. Тепер це було єдине більш-менш пристойне приміщення на «Буревіснику». Тут стало просторіше. Вцілілі два крісла стояли в кутках, повернуті до стіни сидінням. Ніхто не підійшов до них, не сів.

Корнєв, спускаючись з містка, побачив, що всі стоять, притулившись до стін, наче гості, і жаль здавив йому горло.

— Ну, чого ви як чужі? — він через силу всміхнувся. — Двигуни перегрілись, два дні остигатимуть. Влаштовуйтесь зручніше. Часу досить та й поговорити є про що…

— Авжеж, є про що, — підтримав його Бруно. — Я хочу доповісти команді про свою гіпотезу щодо Г-1920.

— От і добре! — зрадів Корнєв. Йому дуже не хотілося, щоб товариші, тепер нічим не зайняті, сумували, чекаючи розлуки. — Сідайте, хто де зможе. Розповідай, Бруно.

Сам капітан сів на сходинці, Марина і Галинка облюбували крісла. Тоні вмостився на тюку з постелями. Аскер і Март так і лишилися стояти. Тепер вони здавалися схожими один на одного: обидва в однакових коричневих комбінезонах, невисокі, кремезні, круглоголові, тільки різниці, що один лисий, а другий коротко підстрижений.

— Уся справа в тому, що… — почав Бруно. Він приготував велику, добре аргументовану промову з екскурсами в історію фізики, але, поглянувши на товаришів, зрозумів, що вона тут недоречна. — Словом, от що. Речовина зорі Г-1920 складається з частинок, які своїми властивостями подібні до звичайних частинок або античастинок, крім одного: їхня енергія — негативна!

Фізик заклав руки за спину і, ніби Приготувавшись до нападу, подивився на ошелешених товаришів.

— Стривай, стривай, — Корнєв наморщив лоба, міркуючи. — Речовина Дірака?

— Так, речовина Дірака — вакуум, — кивнув Аскер. — Тільки в зручнішому для застосування вигляді. У Дірака в кожній точці вакууму безліч частинок з негативною енергією. Вони там поворухнутись не можуть і тому ніяк себе не виявляють… Можливо, справді так і є, але не в цілому Всесвіті, а лише біля скупчень звичайної речовини чи антиречовини. Адже дані досліду стосуються саме простору біля Землі і Сонця… А між зорями — пустота, не заповнена нічим, крім космічних променів і силових полів. Це менш протиприродно, ніж Всесвіт, по саме нікуди набитий негативними частинками… А коли так, то в просторі світу можуть бути і скупчення речовини Дірака з негативною енергією, але вже в природному стані — у формі зірок і планет, газів атмосфери, ядерної плазми, мінералів, морів і навіть живності; кажучи мовою фізики, у формі скупчень частинок, які рухаються і взаємодіють…

«Про що вони всі говорять? Що вони доводять, коли кричати хочеться! Вони прикидаються: і Іван, і Бруно, і Тоні — всі! Хіба ці абстрактні догадки що-небудь важать порівняно з тим, що станеться з нами?» — розпачливо думала Галина.

— На біса мені все це потрібно?! — тоном, розрахованим на скандал, вигукнув Стефан Март і попрямував до виходу. Ніхто не пішов за ним. Астронавти мовчки відчужено провели його поглядом.

Бруно засоромлено закліпав очима, розгублено усміхнувся. — Може і справді не треба? Га?

— Ні, треба, — рішуче промовив Корнєв. — Ми на роботі. У нас науковий семінар! Давайте далі… Мені не зовсім зрозуміло от що: коли дотримуватись постулатів квантової механіки, то така речовина не може існувати у формі зорі, планети або ще чогось. Частинки з негативною енергією не втримаються на вищому енергетичному рівні, якщо ними не зайняті нижчі рівні.

— А з якої речі ми повинні суворо дотримуватись постулатів квантової механіки? Їх же в свій час теж не з доброго дива придумали — треба було пояснити нові дослідні факти, — голосно сказав Летьє.

Бруно не сподівався його підтримки і здивовано подивився на Тоні.

— А тепер ми маємо нові факти. Навіщо беззаперечно пристосовувати постулати до тих видів речовини, для яких вони не передбачались?

— Приємно вражений! — кивнув Аскер. — Ні, Іване, ми не відмовляємось од постулатів Бора, Паулі та інших корифеїв квантової механіки. Ми визнаємо, що частинки намагаються займати стан з мінімальною енергією і таке інше. Але… — Бруно багатозначно підняв палець, — уточнимо, що розуміти під мінімальною енергією. Так от: мінімальна енергія частинки — це не безконечна негативна енергія, а енергія, близька до нуля. Розумієте?

— Не зовсім, — сказав Корнєв.

— Тоді ще простіше. Частинки з негативною енергією — це лише частинки з негативною масою. Справді, є позитивний заряд електрики, є й негативний, є північний полюс, але є й південний. Є позитивні маси речовини. То чому не бути й негативним? Можливо, в світі вони цілком рівноправні з позитивними…