Промінь

Їх зібралося в амфітеатрі лише близько сотні: інші були зайняті з дітьми, і брали участь у раді дистанційно. Йоко сиділа в першому ряді, її живіт випирав під блузкою: вона зглянулася на Адамове благання подарувати йому братика або сестричку. Тривожна новина була зараз особливо невчасна. У залі стояла тиша: кванти намагалися оцінити масштаб катастрофи.

Ліза перевела дух:

— За той час, що залишився на політ, ми повинні спроектувати все заново. Я пропоную провести загальний тест для квантів, щоб розуміти, хто й чим займатиметься в найближчі роки. Усі, хто має інженерну, архітектурну, будівельну освіту, можуть зареєструватися на загальному форумі й обговорити план роботи. Це будинок, де житимуть наші діти, це вода, тепло й безпека на поверхні Нової Землі. Ми впоралися з Аварією… упораємося і з цим.

— Можна конкретніше? — подав голос Сашко-другий. — Що значить — «найімовірніше втратив»? Щось залишилося чи ні?

— Збереглися програми для промислових 3-D принтерів, отже, будуть інструменти для наших дітей. Збереглася інформація про клімат, атмосферу, рельєф, який їх там чекає.

— Нас там чекає, — тихо сказала Йоко.

Ліза, подумавши, кивнула:

— Твоя правда… Нас там чекає. Працюймо, кванти.

ДЕНИС

— Не рахується! — вигукнула Еллі. — Це Денисова ідея, тільки він улаштував їм велику катастрофу, а ти — маленьку. Подумаєш, файли пропали в комп’ютері! І як це позначиться на їхньому сенсі життя?! От, уже сорок чотири! Униз пішов!

— Це не просто інша ідея, — Славік закинув ногу на ногу, покачав яскраво-червоним кедом. — Це стратегія, яка запрацює не сьогодні… Хід за ходом. Крок за кроком, до мети. Ні ти, ні Денис так не вмієте.

Еллі зціпила зуби. Подивилася на свої руки: опухлі, в синцях.

— Погодься, — промовив тоном нижче Славік, теж дивлячись на її передпліччя, — Ти вела нечесну гру. Ти приховувала від нас ключову інформацію.

— Тобто, я сама винна, що ти, здоровий бик, мене покалічив?

— Я попросив пробачення. І не покалічив, а застосував мінімальну силу…

— Молодець, — Еллі посміхнулася. — Переміг дівку. Знав, на кого нападати. Силач. Хоробрий.

— Я попросив пробачення, Еллі!

— А ти, Славік, розкажи про свою стратегію, — стиха заговорила Марго. — Нам теж цікаво.

— Усім цікаво, — Славік мигцем кинув на неї погляд. — Але, якщо уявити, що «Промінь» транслює наші розмови пацюкові… або пацюкам, які працюють проти нас, — ні, стратегія залишиться там, де народилась. У моїй чорній голові.

— А якщо я зірву твою стратегію?

Усі подивилися на Марго. Вона повільно випросталася в кріслі, дуже бліда, її коротке волосся піднялося сторч:

— Я більше не прийду сюди, і не буде ніякого впливу! Ні завтра, ніколи! Без мене Промінь не працюватиме, зрозуміли?!

Двері роз’їхалися перед нею, і з’їхалися за її спиною. Еллі, роздмухуючи ніздрі, покосилася на Славіка.

— Не сци, принесемо на руках, — ліниво повідомив Славік. — Лагідно так. М’якою силою.

— А якщо вона повіситься?

— Ніфіга, — Славік зсунув брови й тривожно задумався. — Бляха… Де ви такі беретеся… Невротики, суїцидники… Давайте всі напишемо розписки для Марго, що вона — гарантовано другий номер!

— А вона, типу, повірить.

— Еллі, — Славік забарабанив пальцями по столу, — іди й заспокой її, як жінка жінку. Утіш, умов, розкажи про своє життя…

— Я вже це проходила. У той вечір, коли ти її догнав, стягнув з неї купальник…

— То був не я!

— …Повалив на травичку біля басейну, розвернув лицем униз, запхнув під живіт руку…

— То. Був. Не я!

Він устав, перекинувши стільця, пішов до дверей, зупинився на порозі:

— Якби не ідіот-Славік… знаєте, де б я зараз був? Та вже точно не тут, не в цьому довбаному проекті… не з вами.

Клацнули стулки дверей за його спиною. В офісному залі залишилися Денис і Еллі.

Денис підняв очі: тепер він був упевнений, що зоряний шлейф навколо голографічного «Променя» справді змінився. Зірок стало більше, і загальний спектр змістився в бік червоного.

Еллі сиділа, втупившись у телефон, пальцем змахуючи віртуальні сторінки, наче бажаючи позбутися їх назавжди:

— Динаміка приросту хороша, двісті голів у третьому поколінні ми точно отримаємо.

— Ти їх рахуєш, як худобу.

— О боже, та поясни ж мені, як їх іще рахувати, як індивідуумів, особистостей, найцінніших, чудесних людей, бла-бла… Ти чого поступився йому ініціативою?! Він вийде на перший рядок рейтингу зі своєю проклятою «стратегією», і ми з тобою будемо жувати гудрон!

— Як він вийде на перший рядок? Ти що, бачиш, щоб росла осмисленість?

Еллі закліпала очима. Підняла погляд від смартфона, подивилася з недовірою.

— Йому зарахується негодящий вплив, — сказав Денис. — Він скотиться в рейтингу нижче за тебе.

— Та ти довбаний геній, — вона нервово засміялася. — Я думала, ти злякався… А ти вишукано пропустив його вперед, щоб він зганьбився… Що ти думаєш про його стратегію?