Кафизма восьма
2 Помилуй мене, Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день тіснить мене.
3 Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене.
4 Та в той день я не боюся, бо надіюся на Тебе.
5 Богом я хвалюся в словах моїх, на Бога покладаю надію й не боюся. Що зробить мені тіло?
6 Щодня зневажають слова мої, всі думки їх про мене мені на зло.
7 Збираються й ховаються, слідкують за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою.
8 Як ніщо, Ти відкинеш їх; Ти знищиш таких людей.
9 Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою, запиши їх у книгу Твою.
10 Вороги мої втікають від мене того дня, коли я кличу до Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зо мною.
11 Богом я хвалюся в словах. У Господі вихваляю слово Його.
12 На Бога я надіюся й не боюся: що заподіє мені чоловік?
13 У мені, Боже, молитва до Тебе; буду віддавати Тобі хвалу,
14 бо Ти визволив душу мою від смерти, очі мої від сліз, ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Твоїм у світлі живих.
2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде нещастя.
3 Буду взивати до Бога Всевишнього, що допомагав мені.
4 Він пошле поміч із неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою і істину Свою, і осоромить тих, що шукають погубити мене.
5 Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їх як списи і язик їх — меч гострий.
6 Вознесися над небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.
7 Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї.
8 Готове серце моє, Боже, готове серце моє: буду співати і славити Тебе.
9 Вставай, славо моя, встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано.
10 Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми.
11 Бо до небес піднеслася милість Твоя, і вище блакиті істина Твоя.
12 Вознесися над небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.
2 Чи ж правду кажете ви, сильні, чи по правді судите ви, сини людські?
3 Ні, беззаконство складаєте ви в серці. Ви торгуєте злодійством рук ваших на землі.
4 Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду.
5 Отрута в них як у змії, як у того гаспида, що затикає вуха свої,
6 щоб не чути того, що замовляє, хоч би й як умів він замовляти.
7 Боже, поламай зуби їх у щелепах їх. Розірви, Господи, пащі звірів.
8 Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили.
9 Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця.
10 Раніше, ніж закиплять котли злоби їх, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їх.
11 А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців.
12 І скажуть люди: справді добре бути праведним! Бо є Бог, є справедливий Суддя на землі!
Господи, помилуй