Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри (2023)

- Іду! - Пташка віддав фотографію назад Шері й побіг до своїх товаришів по команді.

Пролунали свистки. Обидві команди закінчили тренування і риссю попрямували до лавок вздовж третьої бази.

- Як це сталося? - запитала Шері у Грега, прикриваючи очі від сонця однією рукою, а іншою тримаючи фотографію близько до обличчя.

- Виглядає так, ніби Пташка лежить на землі, ніби його потяг збив. Але ж він стояв прямо перед нами!

- Я ні чорта не розумію. Справді не розумію, - задумливо відповів Грег. - Камера продовжує робити це.

Розгойдуючи камеру за тонкий ремінець, він пішов за Шері до тінистого місця біля трибун.

- Поглянь, як у нього зігнута шия, - продовжувала Шері. - Це ж просто жах.

- З камерою точно щось не так, - сказав Грег. Він почав розповідати їй про знімок нової машини, який він зробив, і про знімок свого брата Террі. Але вона перебила його, перш ніж Грег встиг договорити.

- І про фотографію Майкла. На ній він падає зі сходів ще до того, як він реально впав. Це дуже стрьомна фігня...

- Я знаю, - погодився Грег.

- Дай подивлюся, - сказала Шері й вирвала камеру з його рук. - Там плівка залишилась?

- Не знаю, - зізнався Грег. - Я не зміг знайти місце де її треба міняти, чи взагалі якісь отвори.

Шері уважно оглянула камеру, крутячи її в руках.

- Тут ніде навіть назви не написано. Як можна здогадатися, заряджена вона чи ні?

Грег знизав плечима.

Розпочався бейсбольний матч. «Кардинали» (команда суперників), пробіглися, щоб зайняти свої позиції на полі.

Хлопчик на трибуні впустив бляшанку з газованою водою. Вона вдарилася об землю і розлилася, а дитина почала плакати. Повз проїжджав старий універсал, наповнений підлітками, його радіо ревіло на увесь.

- Так куди тут вставляється плівка? - нетерпляче запитала Шері.

Грег підійшов ближче, щоб ще раз оглянути камеру.

- Здається, ось тут, - сказав він, показуючи пальцем.

- Хіба задня частина не від'єднується?

Шері покрутила його.

- Ні, я так не думаю. Більшість цих камер з автоматичним проявленням завантажуються спереду.

Вона потягнула за задню кришку, але камера не відкрилася. Вона спробувала потягнути знизу. Також не пощастило. Повернувши камеру, вона спробувала зняти об'єктив. Той не зрушив з місця.

Грег забрав у неї камеру.

- Спереду немає жодної щілини чи отвору.

- Та що це взагалі за фотоапарат? – роздратовано запитала Шері.

- Е-е... подивимося.

Грег вивчив передню частину, оглянув верхню частину об'єктива, потім перевернув камеру і вивчив задню частину.

- Тут немає жодної торгової марки. Взагалі нічого немає.

- Як камера може не мати назви? - розлючено вигукнула Шері. Вона знов вихопила у нього камеру і ще раз уважно обдивилася її, мружачись від яскравого полуденного сонця.

Нарешті, вона повернула йому камеру, переможена.

- Ладно, Грегу. Твоя взяла. Ніяких назв. Жодних слів. Нічого. Дурнувата підробка в тебе, а не камера, - додала вона сердито.

- Стоп! Зачекай, - сказав їй Грег. - Це не моя камера, забула? Я її не купував. А стягнув її з будинку Коффманів.

- Що ж, давай хоча б з'ясуємо, як її відкрити й зазирнемо всередину, - сказала Шері.

Перший відбивний «Дельфінів» підскочив до другого бейсмена. Другий беттер вибив тричі поспіль. Близько десятка глядачів голосно вигукували підбадьорюючи свою команду.

Маленький хлопчик, який впустив свою газовану воду, продовжував плакати. Троє дітей проїхали повз велосипедах, махаючи друзям з команд, але не зупинились, щоб подивитися гру.

- Я намагався й намагався, але не можу зрозуміти, як її відкрити, - зізнався Грег.

- Дай мені, - сказала Шері й вихопила в нього камеру. - Тут має бути якась кнопка чи щось таке. Має ж бути якийсь спосіб її відкрити. Інакше це дуже тупо.

Коли вона не знайшла кнопки чи важеля, вона спробувала зняти задню стінку ще раз, підчепивши її нігтями. Потім спробувала відкрутити об'єктив, але той не піддавався.

- Чорта лисого я здамся, - сказала вона, зціпивши зуби. - Ця камера має відкритися. Повинна!

- Припини. Ти її просто зламаєш, - попередив Грег, тягнучись до неї.

- Зламаю? Як я можу його зламати? - засичала Шері. – Тут взагалі немає рухомих частин. Тут нічого не рухається!

- Це неможливо, - сказав Грег.

Скрививши обличчя, вона віддала йому камеру.

- Гаразд, я здаюся. Твоя черга, Грегу.

Він узяв камеру, почав підносити її до обличчя, потім зупинився.

Видавши низький крик здивування, його рот роззявився, а очі витріщилися прямо перед собою. Перелякана цим Шері повернулася, щоб простежити за його шокованим поглядом.

- О, ні!

Там, на землі, за кілька метрів за лінією першої бази, лежав Пташка. Він був розпластаний на спині, шия зігнута під дивним і неприродним кутом, очі міцно заплющені.

Тринадцята глава

- Пташка! – закричала Шері.

У Грега перехопило подих. Він відчував, що задихається.

- Ох ти ж… – нарешті зміг вигукнути пронизливим, хрипким голосом.

Пташка не рухався.

Шері й Грег, біжучи пліч-о-пліч на повній швидкості, миттю опинились поруч з ним.

- Пташко! - Шері опустилася на коліна біля нього. - Пташко?

Той розплющив одне око.