Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри (2023)

- Повелись, - тихо промовив він. На його обличчі з'явилася ота дивна напівпосмішка, і він вибухнув пронизливим сміхом.

Шері та Грегу знадобився деякий час, щоб прийти у себе. Вони обидва стояли з роззявленими ротами, дивлячись на свого друга, що реготав без упину.

Потім, коли серце почало сповільнюватися до нормального ритму, Грег нахилився, схопив Пташку обома руками й грубо підняв його на ноги.

- Я потримаю його, поки ти будеш бити, - сказав Грег звертаючись до Шері, і притримуючи Пташку ззаду.

- Та ну! Зав’язуйте з цим - запротестував Пташка, намагаючись вирватися з Грегової хватки.

- Тримай міцніше, - сказала Шері, посміхаючись.

- Ой! Гей, відпусти! Ну ж бо! Відпусти! - Пташка протестував, безрезультатно намагаючись звільнитися. - Ну ж бо! Та чого ж ви так? Це ж був просто жарт!

- Та ще і який смішний, - сказала Шері, грайливо штовхнувши Пташку в плече. – Ти ж просто комік, Пташко.

Той нарешті звільнився, сильно смикнувши себе за плече, і відбігав від них обох.

- Я просто хотів показати тобі, наскільки тупо перейматися через ту дурнувату камеру!

- Але, Пташко, - почав Грег.

- Вона просто зламалася, ось і все, - сказав хлопець, змахуючи травинки нещодавно скошеної трави зі своєї форми. - Ти думаєш, якщо на ньому видно, як Майкл падає зі сходів, то тут щось не так. Але ж це повна хрінь!

- Я знаю це, - різко відповів Грег. - Але як ти це поясниш?

- Я ж казав тобі, чувак. Вона не працює. Зламана. Ось і все.

- Птах, швидко сюди! - гукнув голос, і рукавичка полетіла Пташкі в голову. Він зловив її, з усмішкою помахав Шері та Грегу і побіг до поля разом з іншими членами "Дельфінів".

Міцно тримаючи камеру в одній руці, Грег попрямував до трибун. Він і Шері сіли на кінець нижньої лавки.

Деякі глядачі вже втратили інтерес до гри й пішли геть. Кілька дітей забрали бейсбольний м'яч з поля і грали у власну гру за трибунами.

- Пташка такий мудень, - сказав Грег, не відриваючи очей від гри.

- Він налякав мене до смерті, - вигукнула Шарі. - Я справді думала, що з ним щось трапилось.

- Ну і клоун, - пробурмотів Грег.

Деякий час вони дивилися гру мовчки. Було не дуже цікаво. "Дельфіни" програвали з рахунком 12:3 у третьому іннінгу. Ніхто з гравців не дуже вирізнявся особливою майстерністю.

Грег сміявся, коли беттер "Кардиналів" відбив м'яч, який вилетів на поле прямо над головою Птаха.

- Це вже третій м'яч, який пролетів над його головою! - скрикнув Грег.

- Мабуть, він задумався про щось своє! - вигукнула Шарі, приєднуючись до сміху.

Вони обоє дивилися, як довгі ноги Пташки поспішають за м'ячем. На той час, коли йому вдалося наздогнати м'яч і підняти його до діаманта, «Кардинал» вже обігнув базу і забив.

З трибун почулися гучні вигуки.

Ще кілька дітей зійшли з трибун, побачивши достатньо.

- Тут так спекотно, - сказала Шері, прикриваючи очі однією рукою. – А у мене ще купа домашнього завдання. Хочеш піти?

- Я просто хочу побачити наступний іннінг, - сказав Грег, спостерігаючи за тим, як беттер замахується і не влучає по м’ячу. - На наступну подачу виходить Пташка. Я хочу залишитися й освистати його.

- А для чого ж іще існують друзі? - саркастично сказала Шері.

«Дельфінам» знадобилося багато часу, щоб зробити третій аут. Футболка Грега була просякнута потом, коли Пташка нарешті вийшов на початку четвертого іннінга.

Попри гучне освистування з боку Шері та Грега, йому вдалося пробити м'яч повз шорт-стопа і вибити сингл.

- Просто пощастило! - кричав Грег, роблячи долонями мегафон.

Пташка зробив вигляд, що не почув його. Він відкинув свій бейсбольний шолом, поправив кепку і трохи відбіг від першої бази. Наступний беттер замахнувся на першу подачу і відбив її.

- Ходімо, - закликала Шері, смикаючи Грега за руку. - Занадто спекотно. Я вмираю від спраги.

- Подивімось, чи Пташка...

Грег не закінчив речення.

Відбиваючий сильно вдарив по наступному м'ячу. М'яч гучно стукнув, коли відлетів від біти. Десяток людей - гравців і глядачів - закричали, коли м'яч перелетів через діамант, пролетів по різкій лінії й врізався в потилицю Пташки.

Грег з жахом спостерігав, як м'яч відскочив від хлопця і покотився на траву на полі. Очі Пташки широко розкрилися від  розгубленості.

Він застиг на місці якусь коротку мить. Потім обидві його руки злетіли над головою, і він видав пронизливий крик, довгий і гучний, схожий на пронизливе іржання коня.

Його очі закотилися. Він опустився на коліна і вимовив ще один крик, цього разу м'якший. Потім він впав, розпластавшись на спині, його шия була вигнута під неприродним кутом, з заплющеними очима.

Він не ворушився.

Чотирнадцята глава

За лічені секунди обидва тренери та обидві команди вибігли до гравця, що впав, обступили його, утворивши навколо нього щільне коло.

- Пташко! Пташко! - Шері зістрибнула з трибун і почала бігти до кола переляканих глядачів.

Грег рушив за нею, але зупинився, побачивши знайому постать, яка на повному ходу перебігала вулицю.

- Террі! - вигукнув Грег.

Чому його брат прийшов на дитячий майданчик? Чому він не був на своїй позашкільній роботі в Дайрі Фриз?

- Террі? Що сталося? - запитав Грег.