Руйнівниця фортець

– Все вказує на те, що нарешті хтось сприйме мене серйозно.

ЕПІЛОГ

Кассель, 15 квітня 1634 р

Ваша милість, графине Тальфінген, пані в Обертальфінген,

перш за все, прошу вибачити мене за форму листа, яку я обрала лише через численні заняття та проблеми, пов’язані з моєю роллю регентки, які не дозволяють мені відвідати Пані особисто та пояснити питання, про які я хочу з Пані говорити. Натомість я посилаю найкращого свого дипломата. Він, безсумнівно, буде засипати Вашу милість компліментами, так що у Пані буде можливість купатися в них, як у гірському озері, за що я заздалегідь прошу вибачення.

Звертаюсь до Пані із найввічливішим запрошенням: ніщо не дасть мені більшої честі та задоволення, якби Ваша милість якнайшвидше приїхала до Касселя під гарантією недоторканності, щоб ми вдвох могли вирішити численні проблеми, які стоять у нас на дорозі, тобто питання Фульди та прилеглих єпископських земель, князівства Ганау, а також статусу Швайнфурту та прилеглих маєтностей. Вірю, що коли ми усунемо ці маленькі перешкоди між нашими серцями, ми зможемо створити нитки жіночого розуміння в дружбі, які допоможуть нам вижити в ці важкі часи.

Незважаючи на тяжку жалобу за чоловіком, який трагічно загинув у бою (така вже доля для дружини солдата, що вічно грає з фортуною, яка не питає ні про вину, ні про заслуги!), хоча не сумніваюся, що і Ваша Милість теж сумує за цією видатною людиною, я думаю, що вигляд Вашої Милості розжене всі хмари, які зібралися над моєю головою. Чекаючи швидкої відповіді, залишаюся Вашим другом і прихильницею,

Амалія Єлізавета, уроджена Ганау-Мюнценберг,

ландграфиня-регентка Гессен-Касселя

ДАЛІ БУДЕ

ВІД АВТОРА

Історія, представлена ​​в цій книзі циклу, вже досягла точки, коли вона має мало спільного з тим, що сталося насправді. І це добре, тому що я можу брехати як найнятий. Проте, як завжди, історичні фріки знайдуть тут чимало ласих шматочків і подробиць. Також, в рамках доповнення, спам'ятати кілька сюжетів.

Карл Людвіг Віттельсбах був набагато менш щасливим правителем, ніж я представив на сторінках цієї книги. З дитинства змушений лавірувати між голландським і англійським дворами, він понад двадцять років безуспішно намагався отримати кошти, щоб повернути землі свого батька. Зрештою, це було досягнуто майже без його участі після підписання Вестфальського миру в 1648 році. Лише тоді, у віці тридцяти одного року, він почав своє правління Пфальцем, і його правління пройшло під знаком відбудови катастрофічних військових знищень. Я радий, що зміг йому трохи допомогти, бо маю особливу симпатію до цього меланхолійного юнака. Доля його брата Руперта була, хіба, цікавішою — за справжньою версією історії він ще в дитинстві вчився військовій справі у голландських родичів, а потім повернувся до Англії. Під ім'ям Руперт Рейнський (Rupert of the Rhine) він воював на боці роялістів у громадянській війні в Англії. Він був видатним полководцем кавалерії, якого боялися пуритани, героєм численних легенд і неабияким політиком. У похилому віці він зацікавився наукою: його дослідженням ми завдячуємо існування мецо-тинто, княжого металу та знанням фізичного феномену, яким є краплі герцога Руперта, названі на його честь[25].