Сад божественних пісень

Названа «Сiгор» [201]. Уцiм маленькiм, але високiм градику бенкетує Лот iз дочками [202]. «У мiстi Бога нашoго, у горi святiй його» [203]. «Подiбний до чоловiка розомного, що свiй дiм збудував на каменi» [204]. «Хто зiйде на гору Господню?» [205].

Iз душею хто ясною,
То нащо йому броня
I шолом над головою?
Не потрiбна i вiйна.
Непорочнicть - ось його броня,
Аневиннiсть - дiамант-стiна.
Щит, меч, шолом - йому сам Бог.
Свiте! Свiте безпорадний!
Вся надiя у царях!
Берег, думаєш, безвадний?
Вихор розмете цей прах.
Непорочнiсть - це Ciгop, пoвip,
А невиннiсть - ось небесний двiр.
Туди лети i там почий!
Бомб цей город не боїться
Hi оббрiхувальних стрiл,
Хитрих мiн не застрашиться,
Завжди цiлий - не горiв.
Непорочнiсть- ось де дiамант,
А невиннiсть - ось священний град.
Туди лети i там почий!
Ворога в цiм градi люблять,
Вiддають добро для них,
Силу для чужого гублять,
А не тiлъки для своїх..
Де ж такий чудовий град шукать?
Сам ти град, як труту змiг прогнать,
Святому Духу храм та град.

Пісня 21-ша

На кiнець такого: «Скажи ж менi ти, кого викохала душа моя: де ти пасеш, де даєш ти спочити у спеку» [211].