Сад кісток

Доктор Крауч здивовано засміявся:

— Ви, ви не впевнені?

— На фермі, де я ріс, я експериментував із кровопусканням і застосуванням банок. З ними я втратив стільки ж телят, як і без них.

— На фермі? Ви говорите про кровопускання коровам?

— І свиням.

Сестра Агнес Пул не стримала сміху.

— Ми тут маємо справу з людьми, а не з тваринами, містере Маршалл, — сказав доктор Крауч. — Лікувальне кровопускання, і я це знаю з власного досвіду, цілком ефективне для полегшення болю. Воно розслабляє пацієнтку достатньо, щоб шийка матки розширилася належним чином. Якщо ріжки та проносне не подіють, я, певна річ, зроблю пацієнтці кровопускання, — він повернув брудний рушник сестрі Пул і рушив до ліжка Бернадепи.

— Що з цією? — запитав він.

— Хоча гарячка слабшає, — відповіла сестра Пул, — спорожнення стали гнійними, вона провела ніч у муках.

Доктор Крауч знову сягнув рукою під ковдру, щоб пальпувати внутрішні органи. Бернадетта слабо застогнала.

— Так, її шкіра доволі холодна, — погодився він, — але у цьому випадку... чи вживала вона морфін?

— Кілька разів, сер. За вашим наказом.

Доктор витяг руку з-під ковдри, на пальцях блищав жовтуватий слиз, а сестра подала йому той самий брудний рушник.

— Продовжуйте давати морфін, — сказав він тихо, — їй потрібен спокій.

Це прозвучало як смертний вирок.

Ліжко за ліжком, пацієнтка за пацієнткою, доктор Крауч продовжував свій обхід. Коли дістався ліжка Аурнії, рушник, яким він витирав руки, був просякнутий кров’ю.

Роза підвелася, щоб привітати його: «Докторе Крауч!»

Він невдоволено подивився на неї:

— А ви міс...

— Конноллі, — підказала Роза, здивована тим, що цей чоловік досі не запам’ятав її ім’я. Саме вона запросила його до їхнього тимчасового житла, де Аурнія день і ніч марно намагалася народити. Роза була поруч із сестрою кожного разу, коли доктор Крауч відвідував її, але кожного разу, коли вони зустрічалися, він був спантеличеним. Але тоді він не дивився на неї по-справжньому, вона була просто черговою жінкою, не вартою зайвого погляду.

Він переключив увагу на сестру Пул.

— Як прогресує ця пацієнтка?

— Здається, проносне, яке ви виписали минулого вечора, сьогодні поліпшило якість перейм. Але вона не виконує ваші вказівки — не зводиться з ліжка і не ходить палатою.

Витріщившись на сестру Пул, Роза ледь стримала язика. Ходити палатою? Чи вони показилися? За останні п’ять днів Роза спостерігала, як Аурнія дедалі слабшає. Звісно, сестра Пул могла б побачити, що її сестрі важко навіть сісти, не кажучи вже про ходьбу. Але ж медсестра навіть не дивилася на Аурнію, її шанобливий погляд був прикутий до доктора Крауча. Він занурив руку під ковдру, і, коли сягнув пологових шляхів, Аурнія так застогнала від страшенного болю, що Роза насилу втрималася, щоб не відтягти лікаря від сестри.

Він випрямився і подивився на сестру Пул.

— Також амніотичний мішок розірваний, але шийка матки ще недостатньо розширена, — доктор витер руки огидним рушником, — скільки вже днів?

— Сьогодні п’ятий, — сказала сестра Пул.

— Тоді, вірогідно, знадобиться ще одна доза ріжок, — він узяв зап’ясток Аурнії та виміряв пульс. — Серцебиття прискорене. І температура сьогодні зависока. Кровопускання допоможе їй трішки охолонути.

Сестра Пул кивнула:

— Я доберу...

— Ви пустили їй достатньо крові, — відрізала Роза.

Повисла тиша. Доктор Крауч підвів на неї здивований погляд.

— Нагадайте, хто ви їй?

— Сестра. Я була тут, коли ви пустили їй кров уперше, докторе Крауч. І вдруге, і втретє.

— І ви бачите, що це приносить їй користь, — сказала сестра Пул.

— Можу запевнити вас у протилежному.

— Бо ви неосвічена дівчинка і не знаєте, на що треба звертати увагу.

— То ви хочете, щоб я вилікував її чи ні? — доволі різко спитав доктор Крауч.

— Так, сер, але не шляхом виливання з неї всієї крові.

Сестра Пул холодно промовила:

— У будь-якому разі, міс Конноллі, тримайте язика за зубами або залиште відділення. І дозвольте лікарю робити те, що потрібно.

— Я все одно не маю часу пускати їй кров сьогодні, — доктор Крауч показово глянув на кишеньковий годинник, — у мене зустріч за годину, а потім маю підготуватися до лекції. Завтра вранці я в першу чергу прийду подивитися пацієнтку. Можливо, до того часу вам стане більш зрозумілим, якого саме, міс...

— Конноллі, — підказала Роза.

— ...Міс Конноллі, подальшого лікування потребує ваша сестра, — він різко закрив годинник. — Джентльмени, з вами ми побачимося на ранковій лекції о дев’ятій. Добраніч! — Він кивнув і повернувся, щоб піти. Коли лікар покрокував до виходу, студенти-медики потяглися за ним, наче слухняні каченята.

Роза побігла за ними.

— Перепрошую, сер! Містер Маршалл, чи не так?