Хто, я? чи ти? (Шепче)Цить лишень, цить.Он бач, зо мною пан лежить.Огонь погас, а місяць сходить,В яру пасеться вовкулак...
(Усміхнувшись)
Я в приданках була, впилася,І молода не придалася...А все то прокляті паниЗ дівчатами такеє діють...Ще треба другу одружить.Піду, без мене не зуміютьІ в домовину положить...
Цигане
Не йди, небого, будь ти з нами,У нас, єй-богу, добре жить.
Відьма
А діти єсть у вас?
Цигане
Немає.
Відьма
Кого ж годуєте єсте?Кого ви спати кладете?Кого колишете вночі?Лягаючи і встаючи,За кого молитесь? Ох, діти!І все діти! і все діти!Не знаю, де од їх подітись.Де не піду, й вони за мною,Вони з’їдять мене колись...
Цигане
Не плач, небого, не журись.У нас дітей нема й заводу.
Відьма
Хоч з гори та в воду.І відьма тяжко заридала.Цигане мовчки дивувались,Поки поснули, де хто впав.Вона ж не спала, не журилась,Сиділа, ноги устромилаВ гарячий попіл. ВиступавЩербатий місяць з-за могилиІ на шатро мов позирав,Аж поки хмари заступили.Чом не спиться багатомуСивому, гладкому?Чом не спиться убогомуСироті старому?Один дума, як би йогоДостроїть палати.Другий дума, як би йогоНа подзвін при[д]бати.Один старий одпочинеВ пишній домовині.Другий старий і так собіДе-небудь під тином.І обидва спочивають,І гадки не мають.Убогого не згадують,А того ще й лають.Коло огню старий циганЗ люлькою куняє.Позирає на приблудуЙ на подзвін не дбає.
Циган
Чому не ляжеш, не спочинеш?Зірниця сходить, подивись.
Відьма
Дивилась я, вже ти дивись.
Циган
Ми рано рушимо, покинем,Як не проспишся.
Відьма
Не просплюсь,Я вже ніколи не просплюсь.Отак де-небудь і загинуУ бур’яні...
(Співає тихо)
«Гаю, гаю, темний гаю,Тихенький Дунаю!Ой у гаї погуляю,В Дунаї скупаюсь.В зеленому баговинніТрохи одпочину...Та, може, ще хоч калікуПриведу дитину...»Дарма! аби собі ходилоТа вміло матір проклинать.А он, чи бачиш, на могиліОчима лупа кошеня?Іди до мене. Кицю, кицю...Не йде, прокляте бісеня!А то дала б тобі напитьсяЗ моєї чистої криниці...