— Коли я скінчив колеж, — знову почав Рафаель, жестом звелівши не перебивати, — батько почав привчати мене до суворої дисципліни; він оселив мене в кімнаті, суміжній з його кабінетом. Я лягав спати о дев’ятій годині вечора, а вставав о п’ятій ранку, він хотів, щоб я сумлінно вивчав право, і я вчився й у Правничій школі, і в адвоката; але закони часу й простору так суворо регулювали моє життя, а батько за обідом вимагав від мене такого точного звіту...
— Яке мені до цього діло? — перебив Еміль.