Що знає вітер

— Я прийшов побачитися з матір’ю. Побачитися з невісткою, що повстала з мертвих. Побачитися з Оїном і з тобою, доку. Я приходив сюди на Різдво протягом останніх п’яти років. І не сподівався, що тут буде Коллінз. Я ще не визначився, чи залишуся тут, — ображено заговорив Бен.

— А Ліам? Ліам теж тут? — запитала я. Я почула у своєму голосі дрож, і Томас поряд зі мною заціпенів.

— Ліам у Югалі, в Корку. Цьогоріч він додому не приїде. Надто багато в нього роботи. Триває війна, — процідив Бен.

— Не тут, Бене. Тут війни немає. Немає сьогодні. Зараз, — відказав Томас.

Бен кивнув, зціпивши зуби, та його обличчя виражало огиду, а його погляд засуджував нас усіх.

— Я хочу побачити свою матір і хлопчика. Ніч перебуду в сараї. А тоді піду своєю дорогою.

— То заходь до будинку, — наказав Ферґус. Підштовхнув Бена вперед, не опускаючи пістолета. — Але тримайся подалі від містера Коллінза.