Служниця

англійською. Але ж то будуть стосунки лише на одну ніч, тому

жодного значення його лінгвістичні таланти не мають. Тим паче, що

вигляд у нього такий, наче він і без настанов знатиме, що робити. А

ще, на відміну від Ендрю, він не носить обручки — хоча мимоволі я

сушу собі мізки над тим, хто ж вона така, та Антонія, чиє ім’я

витатуйоване в нього на передпліччі.

Змушую себе відволіктися від фантазій про сексуального садівника.

Повертаюся до кухні, приношу тарілки з вечерею. Очі Ендрю радісно

спалахують, коли він бачить соковитий стейк, просмажений просто-таки ідеально. Я навіть пишаюся тим, як добре в мене вийшло м’ясо.

— На вигляд просто неймовірно, Міллі! — каже він.

— Дякую, — озиваюся.

Я озираюся на Сесілію. А от вона зовсім протилежної думки.

— Фееее! Це ж стейк.

Курінний Очевидько, теж мені.

— Стейк дуже смачний, Сісі, — звертається до доньки Ендрю. —

Скуштуй-но!

Сесілія дивиться на батька, відтак опускає очі на вміст своєї тарілки.

Обережно торкається стейка виделкою — так, наче боїться, що той

раптом зірветься з тарілки й застрибне їй просто до рота. Вираз

обличчя в дівчинки нещасний.

— Сісі… — починає Ендрю.

Дивлюся то на Сесілію, то на її батька, не зовсім розуміючи, що

робити. До мене раптом доходить, що, мабуть, не варто було готувати

стейк для дев’ятирічної дівчинки. Я просто чомусь вирішила, що в неї, зважаючи на оточення, у якому вона живе, має бути вишуканий смак.

— Ем… — белькочу я. — Може, я тоді?..

Ендрю відсуває стілець, зводиться й забирає тарілку в дівчиська.

— Гаразд, я приготую тобі курячі нагетси.

Слідом за Ендрю йду до кухні й починаю вибачатися. Він лишень

сміється.

— Не переймайтеся. Сесілія обожнює курятину. А надто курячі

нагетси. Навіть якщо ми вечерятимемо в найвишуканішому ресторані

на Лонг-Айленді, вона замовить саме їх.

Плечі мої трохи розпружуються.

— Ви не мусите цього робити. Я сама можу підсмажити для неї

нагетси.

Ендрю ставить тарілку на кухонну стійку та свариться на мене

вказівцем.

— Мушу. Якщо вже ви збираєтеся тут працювати, влаштую вам

майстер-клас.

— Гаразд.

Він розчахує дверцята морозилки й витягає величезний пакунок

дитячих нагетсів.

— От бачите, саме ці нагетси обожнює Сесілія. Інші торговельні

марки не купуйте, вона відмовлятиметься від них на відруб. — Він

відкриває вакуумне пакування й бере заморожений нагетс. — Також

нагетси обов’язково мусять бути у формі динозавра. От, бачите? Це

динозавр.

Мимоволі всміхаюся.

— Бачу. Так, я зрозуміла.

— А ще… — Він здіймає нагетс до очей. — Спершу треба оглянути

кожен з них, чи нема на ньому якихось пошкоджень. Наприклад, голови бракує, чи ноги, чи хвоста. Якщо в динозавра є каліцтва, ним

достеменно знехтують.

Він витягає тарілку з підвісної шафки над мікрохвилівкою. Кладе на

тарілку п’ять зовні бездоганних нагетсів.

— Одна порція — п’ять нагетсів. До мікрохвилівки ставите їх рівно

на дев’яносто секунд. Якщо виставити на таймері менший час, залишаться сирі. Якщо більший — будуть пересмажені. Тут треба

дотриматися ідеального балансу.

Серйозно киваю.

— Я зрозуміла.

Поки тарілка з нагетсами обертається в мікрохвилівці, Енді

роззирається. Кухня тут щонайменше вдвічі більша, ніж уся та

квартира, з якої мене виселили були.

— Я навіть до пуття не знаю, скільки грошей ми вгатили, щоб

зробити ремонт на цій кухні. А Сесілія все одно зголошується їсти

виключно те, що приготовано в мікрохвилівці.

«Розпещене мале стерво», — от що бринить у мене на самісінькому

кінчику язика. Але я втримуюся й не кажу цього вголос.

— Принаймні вона чітко знає, чого хоче.

— Це точно.

Мікрохвилівка пищить. Ендрю витягає тарілку з гарячезними, просто

із жару, курячими нагетсами.

— А ви? Ви вже поїли?

— Я візьму щось перекусити до себе в кімнату.

Він зводить брову.

— А до нас не хочете приєднатися?

Якась частина мене залюбки пристала б на його пропозицію. В

Ендрю Вінчестері є щось дуже привабливе, і я не годна опиратися

бажанню ближче з ним роззнайомитися. Але водночас розумію, що це

було б помилкою. Якщо Ніна увійде до кухні й побачить, як ми, сміючись і теревенячи, сидимо за столом, їй це достеменно не

сподобається. Крім того, у мене є передчуття, що Сесілія докладе

максимум зусиль, аби зіпсувати вечір.

— Я краще поїм у себе, — твердо кажу я.

Вигляд в Ендрю такий, наче він збирається заперечити, але потім

змінює свою думку.

— Вибачте, — каже він. — Просто в нас ніколи ще не було прислуги

з проживанням, тому я не дуже добре розуміюся на вимогах етикету в

цьому випадку.

— І я також, — зізнаюсь я. — Але мені здається, що Ніні не

сподобалося б, якби вона побачила, що я вечеряю тут, з вами.

Затамовую дух, міркуючи, чи, бува, не бевкнула зайвого, вказавши на

очевидне. Але Ендрю киває.

— Так, мабуть, маєте слушність.

— Хай там як… — Я скидаю голову, щоб зустрітися з ним очима. —

Дякую за майстер-клас щодо нагетсів.