Служниця

знайти хорошу прислугу!

У мене падає щелепа. Ні про що вона мене не просила. До того ж…

вона хіба забула, що я тут, поряд стою?

— Так, дуже важко, твоя правда. — Джилліанна співчутливо киває.

— Знайти сумлінну дівчину — страшенна проблема. Працьовитість у

громадян цієї країни кульгає на обидві ноги. І хтось ще питатиме, чому

такі людці не можуть знайти жодної кращої роботи? А все через

лінощі, звичайнісінькі лінощі!

— Тому доводиться наймати іноземців, — докидає Сюзанна. — А

вони й двох слів по-нашому не зв’яжуть. От як Ензо.

— Ну, принаймні на нього приємно глянути! — сміється Патріс.

Інші й собі підсміюються та вигукують щось, а от Ніна якась

химерно мовчазна. Навряд чи вона задивлялася на сексуального

садівника, і це цілком зрозуміло — бо ж вона одружена з красенем

Ендрю! До того ж стосовно Ензо в неї, здається, якесь незрозуміле

упередження.

Мені страшенно кортить сказати щось ущипливе після того, як вони

мили мені кістки в мене за… Ні, вислів «у мене за спиною» тут не

пасує, бо я — от вона, стою за крок від них, як я вже згадувала. Але

мені треба довести цим жіночками, що я не ледащиця! Я ж бо гарую

тут що коняка… І жодного разу не поскаржилася.

— Ніно, — кажу, кашлянувши, — може, мені підігріти закуски?

Вона озирається до мене. Очі в неї так спалахують, що я аж задкую

на крок.

— Міллі, — каже дуже спокійно. — Ми розмовляємо. Будь ласка, не

втручайтеся. Це нечемно.

— Ой, я…

— А ще, — веде вона далі, — я була б дуже вдячна, якби ви не

зверталися до мене на ім’я. Я вам не подружка за пляшкою. — Вона

усміхається іншим жінкам. — Звертайтеся до мене «місис Вінчестер».

І зробіть так, щоб мені не довелося ще раз вам про це нагадувати.

Витріщаюся на неї, вражена до глибини душі. Адже під час нашої

першої зустрічі вона сама вимагала, щоб я зверталася до неї просто на

ім’я! Я кликала її «Ніною» протягом усього того часу, що працюю в

цьому будинку, і аж дотепер вона мені щодо цього ані пари з вуст не

пустила! А зараз поводиться так, ніби я забагато собі дозволила.

Утім найгірше, що інші жінки, здається, вважають Ніну просто-таки

героїнею через те, як вона мене вичитала. Патріс заходиться

розповідати історію про те, як прибиральниця мала зухвалість

розповісти їй, що в неї, мовляв, помер собака.

— Не хочу здатися стервом, — каже вона, — але що мені з того, що в

Хуаніти здох пес? А вона постійно про це згадувала. Слово честі, нестерпно.

— Річ у тім, що нам справді потрібна була допомога в господарстві.

— Ніна вкидає до рота ще один шматочок «неїстівної» канапки. Я за

нею стежила — вона сама втоптала половину смаколиків, а інші жінки

їли, що ті горобчики. — А надто з огляду на те, що в нас із Ендрю буде

ще одна дитина.

Інші жінки заходяться захопленими вигуками.

— Ніно, ти вагітна? — зойкає Сюзанна.

— Я знала, що ти не просто так їси вп’ятеро більше за нас усіх! —

вигукує Джилліанна переможно.

Ніна обдаровує її важким поглядом — а я насилу стримую смішок.

— Поки що я не вагітна. Але в нас із Енді призначено зустріч із

фахівцем-репродуктологом, про якого кажуть, що він творить дива.

От закладаюся, ще до кінця цього року в мене буде малюк.

— Чудово. — Патріс кладе руку Ніні на плече. — Я знаю, що ви двоє

вже довго мрієте про дитину. А Ендрю такий чудовий батько!..

Ніна киває. На мить їй на очі, здається, навертаються сльози. Вона

кашляє, прочищаючи горло.

— Перепрошую, жіноцтво. Я зараз повернуся.

Вона хутко йде до будинку. Я вагаюся, не знаючи, чи мені варто й

собі поквапитися за нею. Найпевніше, вона гайнула до туалету абощо.

Певна річ, можливо й таке, що тепер у перелік моїх обов’язків входить

супроводжувати Ніну до вбиральні, щоб потім рушничком витерти їй

руки, чи змити в туалеті, чи ще бозна-що.

Коли Ніна йде, інші жінки заходяться тихим сміхом.

— Боже милий! — форкає Джилліана. — Як незручно. Оце я

бевкнула! Я ж і справді вважала була, що вона вагітна! Ну, тобто в неї

вигляд такий, наче вона при надії!

— Вона вже із цей будинок завбільшки, — підхоплює Патріс. — Їй

давно вже час звернутися до фахівця зі здорового харчування та

скористатися послугами фітнес-тренера. До речі, ви помітили — у неї

волосся відросло й корені не пофарбовані?

Інші згідливо кивають. Хай навіть я не беру участі в цій розмові, але

теж помітила, що в Ніни відросли корені. Коли я приходила до неї на

співбесіду, її волосся мало просто-таки бездоганний вигляд. А зараз

видно принаймні сантиметр темних коренів. Як це вона до такого

докотилася?

— От кому як, а мені було б соромно в такому вигляді потикатися

межи люди, — зауважує Патріс. — Як лишень вона розраховує

втримати свого гарнюню чоловіченька?

— А надто зважаючи на те, що в них там такий шлюбний контракт, що просто гайки, — докидає Сюзанна. — Якщо розлучаться, вона

майже ніц не отримає. Навіть виплат на дитину. Ви ж бо знаєте, він

офіційно так і не вдочерив Сесілію.