Сміттяр

Ерік мало їв, бо погано орієнтувався серед чисельної армії столових приборів, яка була розкладена навколо його тарілки. Він обрав найпростішу тактику  - дивитися, які вилки чи ножі для якої страви вибирає Поллі - і робити так само. Проте,  Емма була права - дівчина справді була на дієті, і  поклала собі лише салат та невеликий шматочок риби.

 - Дякую, в мене щось немає апетиту, - пробурмотів Ерік. Він не міг дочекатися, поки це застілля нарешті добіжить кінця, а тим часом містер Рассел почав розпитувати його про навчання, викладачів - і тут уже Ерік трохи розслабився та відчув себе більш впевнено.

 - Ніколи б не подумав, що ти з таким задоволенням будеш навчатися на фізматі, - резюмував батько Теда, коли Емме принесла десерт - чизкейк із ягодами - та налила усім чай. - У школі ти  виявляв зовсім інші здібності.

 - У нього дуже різнобічні таланти, - прийшла на виручку Поллі. - Теде, ти розповідав батькам про те, що захопився альпінізмом?

Ерік здивовано поглянув на неї, але швидко опанував себе і зміг підіграти:

 - Ні, ще не встиг...

 - Цікаво, - пожвавився містер Рассел. - Знаєте, я теж, коли навчався в університеті, разом з однокурсниками ходив у походи, то були чудові часи!

 - От у нас теж на ці вихідні запланований такий похід, - швидко підхопила Поллі. - Прямо сьогодні ми вирушаємо в гори разом з іншими студентами та викладачами. Правда, цікаво?

Ерік мало не вдавився шматком пирога.  Міссіс Рассел турботливо постукала його по спині. Раптом вона нахилилася до нього, наче щось роздивляючись. "Що за фігня. - подумав Ерік. - Шия в мене брудна, чи що?"

Але тут Емма сказала таке, що кинуло його в піт.

 - Дуже дивно, - вона торкнулася пальчиком із довгим нігтем, вкритим сріблястим лаком,  до його шиї відразу за правим вухом. - Теде, у тебе все життя тут була родимка, а зараз я її не бачу.

 - Я...  - Ерік зам'явся, не знаючи, що відповісти, а потім ляпнув перше, що прийшло в голову. - Я її видалив, у лікарні. Вона щось почала збільшуватися, я пішов до лікаря, і той порадив її видалити лазером, щоб не було проблем.

 - Я теж видаляла собі родимку, але після того лишався невеликий слід, такий, як біла плямка, - не вгамовувалася прискіплива Емма. - А в тебе абсолютно чиста шкіра, аж не віриться...

- Технології не стоять на місці, - несподівано прийшов йому на виручку містер Рассел. - Можливо, зараз медична апаратура більш досконала, вона не залишає по собі жодних слідів. Ти ж, якщо мені не зраджує пам'ять, робила операцію років десять тому...

 - А може, мій лікар такий нездара, - задумано промовила міссіс Рассел. - Теде, можеш мені дати контакти свого дерматолога? Хочу ще проконсультуватися щодо однієї проблеми, але вже якось не викликає довіри цей Джек, чиїми стараннями я отримала на все життя шрам...

Ерік розгублено подивився на Поллі.

 - У тебе, мабуть, його візитка вдома лежить? - підказала дівчина. - Зараз із собою немає?

 - Ну, так... - сказав Ерік. - Може, я, коли вже повернуся додому з походу, продиктую номер лікаря по телефону?

 - Стривай, то ти прямо зараз вирушаєш у похід? - стривожилася Емма. - У горах, мабуть, страшенно холодно! Ти маєш теплі речі, спальник і все таке?

 - Ага, он у мене ціла валіза речей, - Ерік нервово посміхнувся.

 - Та хто ж ходить у похід з валізою? - здивувався містер Рассел. - Ех ви, молоді-зелені... Потрібен гарний рюкзак, щоб зручно було нести в горах. У мене десь був у комірчині мій старий, зараз пошукаю.

Він вийшов з вітальні, було чути, як ходив по будинку, переставляв якісь меблі, щось впустив на підлогу, і, зрештою, повернувся, трохи запорошений павутиною, але задоволений, несучи в руках великий зелений рюкзак.

 - Ось, тримай! - гордо сказав він.

Еріку нічого не лишалося, як перекласти речі у наплічник і почепити його собі на спину. Врешті, коли вони з Поллі розпрощалися з батьками Теда і вийшли надвір, то обоє притулилися до стіни і якийсь час реготали, дивлячись один на одного.

 - Ой, ти виглядав так кумедно! - видушила з себе Поллі після того, як трохи пересміялася.  - Турист з валізою, блін! Хоча, коли Емма почала роздивлятися твої родимки, мені стало трохи не по собі...

 - А уявляєш, як було мені! - сказав Ерік. - Я думав, вона мене зараз догола роздягне і почне звіряти з оригіналом...

Вони знову розреготалися.

 - Але батько в Теда класний, - зауважив Ерік. - Я його зовсім не таким уявляв.

 - Так, він нормальний, - погодилася Поллі. - Але ти був правий, краще тобі з ними надовго не пересікатися.

 - Постривай, а куди мені тепер іти? - раптом спитав Ерік. - Може, в якийсь готель?

 - Ні, у мене краща ідея, - посміхнулася Поллі. - Ми реально поїдемо звідси.

 - Тільки не кажи, що збираєшся справді лазити по горах!

 - Ні, для жовтня це не найкраща ідея. А от провести вікенд на березі океану - що може бути краще?

 -Звучить заманливо, але... - він опустив очі.

 - У тебе фінансова криза, - здогадалася Поллі. - З Тедом контакти втрачені, а в його батька ти не наважився попросити грошей. Ну й нічого, ми поїдемо до мене в гості.

 - До тебе в гості? - перепитав Ерік.