Снігопад

— Я сказав «спробувати», а не «купити», — відповідає чувак. — Не треба ніяких грошей. Безкоштовний зразок. І ніякої пошти чекати не треба, можеш спробувати просто зараз. — Засовує руку в кишеню і дістає гіперкартку.

Вона схожа на звичайну візитівку. Гіперкартка — це щось типу аватара, у Метасвіті їх використовують, щоб передати ті чи інші дані. Там може бути текст, аудіо, відео, нерухоме зображення чи будь-яка інша інформація, придатна для цифрового відтворення.

Уявіть собі картку якогось бейсболіста, на якій є якесь зображення, якийсь текст і якісь цифри. Гіперкартка бейсболіста може містити найцікавіші ігрові епізоди, і то в ідеальній якості та з максимальним розширенням; повну біографію, яку сам гравець начитує в цифровому стерео; та ще повну статистичну базу даних, зокрема і спеціальне програмне забезпечення, яке допоможе вам знайти все необхідне.

На гіперкартці може зберігатися практично нескінченний обсяг інформації. Як на Хіро, ось ця гіперкартка може містити всі книжки з Бібліотеки Конгресу, кожен епізод «Гаваїв 5.0», який тільки виходив на екрани, чи всі записи Джимі Гендрікса, чи дані Перепису 1950 року.

Чи — що найімовірніше — широкий асортимент паскудних комп’ютерних вірусів. Якщо Хіро простягне руку і візьме гіперкартку, дані перейдуть із системи цього чувака на комп’ютер Хіро. Хіро, звісно, за жодних обставин не візьме цієї картки до рук — так само, як ви б не взяли безкоштовного шприца у незнайомця на Таймз-Сквер, щоб встромити його собі в шию.

І все одно це безглуздо.

— Це гіперкартка. Ти ж наче казав, що «Снігопад» — це наркотик, — спантеличено мовить Хіро.

— Так і є, — каже чувак. — Спробуй.

— Від нього мені розпідарасить мозок? — питає Хіро. — Чи комп’ютер?

— І те й інше. Ні те ні інше. Яка різниця?

Зрештою Хіро розуміє, що змарнував шістдесят секунд свого життя за безглуздою розмовою з параноїдальним шизофреніком. Він одвертається і заходить у «Чорне сонце».

Розділ 6

На виїзді з Білих Колон чигає чорна машина, вона причаїлась, ніби пантера, а полірована сталева лінза відбиває лоґло з Оаху-роуд. Це Транспорт. Мобільний Транспорт МетаКопів Unlimited. На дверях прикріплено сріблястий значок, хромований копівський значок завбільшки з тарілку, з назвою вищезгаданої миротворчої організації та рекламним написом

ДЗВОНІТЬ 1-800-КОПИ ПРИЙМАЄМО ВСІ ОСНОВНІ КРЕДИТКИ

МетаКопи Unlimited — це офіційна правоохоронна організація в Білих Колонах, а також у Конюшнях Віндзорських Височин, Височинах Ведмежого Гону, Цинамоновій Лощовині та Фермах Кловерделл. Вони також здійснюють транспортне регулювання на всіх магістралях та менших шляхах, які обслуговує корпорація Прямодор. Їхніми послугами користуються ще кілька ФЦКНУ, скажімо, «Каймани Плюс» та «Альпи», але національні франшизи віддають перевагу власним збройним силам. Можна побитися об заклад, що Метазанія та Нова Південна Африка адмініструють свої служби безпеки самотужки; це чи не єдина причина, з якої люди стають громадянами — щоб піти в правоохоронці. Зрозуміло, в Нової Сицилії також своя служба безпеки, Нарколумбії охорона не потрібна — люди і без того бояться їздити повз цю франшизу повільніше за сто миль на годину (Y. Т. завжди щастило набрати нефігової швидкості на попутках у тих районах, де було багато нарколумбійських консулятів), а Великий Гонконґ містера Лі, прабатько всіх ФЦКНУ, вирішує проблеми типово по-гонконзькому — послуговуючись роботами.

Основний конкурент МетаКопів, «Чемпіони Охорони», обслуговує всі дороги, які належать «Кружпутям», а також має контракти всесвітнього охоплення з такими компаніями, як «Діксі-традиції[18]», Плантація Пікетта, Веселкові висоти (самі гляньте — два апартеїдні міськлави та один для black suits), Лука-на-[вставте назву річки] та Цегляна Станція. «Чемпіони Охорони» менші за МетаКопів, мають більше дорогих контрактів та, кажуть, більші шпигунські потужності — хоча коли людям щось подібне, вони просто спілкуються з уповноваженим представником Центральної Розвідувальної Корпорації. А ще є Силовики — але вони задорогі і не найкращі кандидати для таких занять, як контроль і підтримання порядку. Ходять чутки, що під формою вони носять футболки з неофіційним гербом Силовиків: кулак стискає поліцейський дубець, обрамлений написом «ПОДАЙ НА МЕНЕ В СУД».

Тож Y. Т. ковзає вниз крутосхилом до важкої залізної брами «Білих колон» і чекає, коли брама відкотиться вбік, чекає, чекає — але брама, здається, не поспішає відчинятися. Ніякого лазерного сканера, що має висунутися з вартівні та з’ясувати, хто така Y. Т. Систему перевантажено. Якби Y. Т. була тупою куркою, то пішла б до МетаКопа і запитала, в чому річ. МетаКоп сказав би: «Питання безпеки міста-держави» — і все. Ох, ці міськлави! Ці міста-держави! Такі маленькі, такі беззахисні, що буквально все, навіть непідстрижений газон чи надто гучне стерео, стають питаннями національної безпеки.