Сокіл і Ластівка

Я вже казав, що супротивників з оцтово-ядучою душею капітан винищував без найменших сумнівів. Грей не був християнином по духу, він не вірив ні у святість життя, ні у смирення, а лише в те, що людина — це істота, яка завжди має право вибору. Чим ти сильніший, тим більша твоя свобода вибору, тим ширше коло наявних можливостей. Руперт не був атеїстом; він припускав, що Бог існує, але Його місія — підтримувати і наставляти слабких, сильні ж повинні вирішувати свої труднощі самостійно. У Господа і без них турбот вистачає.

Фрегат підняв бойові вимпели: британський — червоний хрест на білому полі й особистий штандарт капітана, що зображував русалку з мечем у руці.

Коли іспанці перешикувалися у бойову колону, виставивши попереду швидкохідного «Ідальго», і почалося зближення, стрільба стала точнішою. Третім або четвертим пострілом носової гармати корвет відправив чавунне ядро прямо в груди дерев'яної діви. Кораблю від цього не було шкоди, але, побачивши, як у всі стороні летять позолочені друзки, лорд Руперт відчув: душу фрегата вбито. Сьогодні корабель загине, а отже, помре і капітан. Але на обличчі Грея ця думка ніяк не відобразилась. Про те, що можна спустити прапор, він не подумав.

Роззирнувся навкруг. Відзначив зазубрені рифи і прибій, який здіймався довкола них, побачив тіні акул, які сковзали у воді.

Жодних сумнівів. Шансів вибратися з цієї халепи немає.

Що ж, усьому колись настає кінець. Прожитим життя Грей був дуже задоволений. Велика дяка Всевишньому, якщо Він є, а якщо ні, то тим паче мерсі.

Арапченя Блекі (жаль малого, йому теж гинути) приніс із каюти кірасу й каску, але капітан відмахнувся. Від ядра і мушкетної кулі тонка сталь не врятує, а до абордажу справу доводити не можна, надто нерівні сили.

Тільки не треба думати, що лорд Руперт ішов у бій з відчайдушністю приреченого. Він відразу побачив усі переваги і недоліки рішення, прийнятого іспанським флотоводцем. З першими доводилося миритися; другими можна було скористатися. А там — як вирішить Фортуна. Вся надія зараз на навіженість цієї дами.

Логіка ворожого адмірала полягала ось у чому.

Очевидно, іспанець знав, з ким має справу, і розумів, що капітуляції не буде. Корвет, найменш цінний зі своїх кораблів, він поставив уперед, розраховуючи, що англійці витратять на «Ідальго» бойовий залп, до зближення з флагманом перезарядитися не встигнуть і стануть для його потужних гармат мішенню, яка не зможе відповісти. Якщо вогонь з «Консепьсьона» і не потопить «Русалоньку», то перетворить на купу уламків. Замикаючому «Сант-Яго» залишиться тільки висадити абордажну партію.

Судячи з того, що вся палуба іспанського фрегата була заповнена жовто-червоними мундирами морських піхотинців, лорд Руперт вгадав правильно.

План капітану сподобався. Приємно мати справу з сильним, нестандартно мислячим супротивником. Та на цей випадок у Грея була своя заготовка, яку він чудово відпрацював з командою, але на ділі ніколи не застосовував.

Цікаво було подивитися, чи не виникнуть розбіжності між практикою і теорією. «Плетемо косичку!» — сказав він старшому стерновому і головному каноніру.

Ті кивнули і стали по місцях. «Русалонька» підрівняла курс, щоб вітер віяв точно з праного боку. Те саме негайно зробили й іспанці. Тільки у них під галфвіндом опинився лівий борт.

Дистанцію між своїми кораблями адмірал тримав обережну, в чотири кабельтових. Для «косички» лорда Руперта це було ідеально.

— Приціл по ватерлінії! — кричали на батареях Лівого борту. — Заряджай холодним кугелем! «Холодним кугелем» називалося порожнє чавунне ядро з отворами. Пробиваючи обшивку, воно залишало дірку в п’ять разів більшу за свій діаметр.

Лорду Руперту поки що не було чим зайнятися, його люди прекрасно справлялися самі. Тому він навів трубу на місток «Ідальго», побачив, що іспанський капітан у шоломі з червоним пером теж дивиться в окуляр, і поштиво вклонився.

Фрегат і корвет порівнялися, проходячи за півсотні ярдів один від одного. Залпи вдарили одночасно. «Ідальго» бив картеччю, що підтверджувало здогад Грея: ворог хоче не потопити, а захопити красивий корабель.

Борт гарматної палуби на «Русалоньці» був зсередини укріплений мідним листом — саме на випадок обстрілу картеччю. Тому втрат було порівняно небагато, але все ж подекуди закричали поранені, а з вантів упали кілька матросів, які готувалися виконати складний маневр. Шкода для вітрил І такелажу, втім, була незначною.

Однак прицільний вогонь кугелями по ватерлінії перевершив найоптимістичніші сподівання лорда Руперта. Жодне ядро не пройшло повз ціль. Два чи три влучили у воду, але під таким гострим кутом зрикошетили від її поверхні й все одно врізалися в тушу корвета.

Море ринулося В утворені проломи так бурхливо, що вздовж усього корпусу «Ідальго» з тріскотом розкрилася повздовжня тріщина і судно за лічені секунди лягло набік.

Милуватися цим видовищем Грею, однак, було ніколи. Навіть чорно-червоний папуга (тобто я, ваш покірний слуга), який взявся невідь-звідки, Не міг зараз відволікти капітана.

— Містере Пімпль! — крикнув він першому помічникові. — Заплітайте!