Читаем Сонети полностью

Душе, що мешкаєш в гріховній глині,Ти, суєті віддавшися в полон,Скарби глибинні марно тратиш ниніНа позолоту зовнішніх колон.Пощо великі кошти віддаєм ціНа розкіш нетривалого житла,Щоб хробаки, пишноти спадкоємці,Добро твоє сточили все дотла?Душе моя, виконуй ту роботу,Що перед внуком виправдає нас.Не дбаючи про зверхню позолоту,У вічності купуй безсмертя час.І смерть помре, а ти в простій одежіПідеш в віки, зламавши часу межі.

147

Моя любов — пропасниця. ВонаВ жадобі прагне лиш того напою,Якого випивши колись до дна,На все життя зосталася слабою.Мій розум-лікар лікував любов,Вона ж відмовилась приймати ліки.А він розгнівався і геть пішов,Страждать мене покинувши навіки.Без нагляду, у відчаї страшнімЯ день і ніч метаюся в нестямі,І, розумом покинуті моїм,Слова і мислі бродять манівцями.Я ж присягав, знесилений украй,Що пекла морок — найсвітліший рай.

148

О, як любов затьмарила мій зір,Що викривля і явища, і речі!Чи зриму річ фальшує глузд старечий,Волаючи очам моїм «не вір»!Як гарне те, що до вподоби оку, —Чому весь світ запевнює, що ні?А дійсно — ні, то визнать слід мені:Любовний зір не добача пороку.Що діяти? Незрячий погляд мійОшукують любовних сліз потоки.Отак бува сліпим і сонце, докиЗаховане у хмарі дощовій.Любове хитра, шлеш мені полуду,Щоб за слізьми я не розгледів бруду.

149

Я не люблю тебе? Жорстока ти!Коли б чуття мої уже згоріли,Чи б міг з тобою я на себе йти,З твоїх бійниць метать на себе стріли?Чи з ворогом твоїм дружить я смів,Любив того, на кого маєш око?Як ти до мене виявляла гнів,Чи я себе не бичував жорстоко?Чи є в мені гординя, що взяла бУ тебе службу вірну — за образу?Твоїх пороків я слухняний раб,На все готов з очей твоїх наказу.Ненавидь, люба, — смак пізнав я твій:Ти любипі зрячих, я ж давно сліпий.

150

Хто, кволій, сил тобі вділив таких,Що полонить людські серця змогла ти?Мої ти очі змушуєш брехати,Що світлий день — затьмарений для них.Чому так до лиця тобі пороки,Що навіть вчинений тобою гріхМені чеснотою здається, докиТебе не виправда в очах моїх?Чому — тим краща ти в моєму вірші,Чим більший гріх знаходжу я в тобі?Хай я люблю ненависне юрбі,Та честі не уймай мені, як інші.До грішниці росте любов моя —Тим вартий більшої любові я.

151

Перейти на страницу:

Похожие книги

Недосказанное
Недосказанное

Свободны от связи, но не друг от друга… Пришло время выбрать на чьей ты стороне… Внешне Разочарованный дол – это тихий английский городишко. Но Кэми Глэсс известна правда. Разочарованный дол полон магии. В давние времена семья Линбернов правила, устрашая, наводя ужас на людей с целью их подчинения, чтобы убивать ради крови и магических сил. Теперь Линберны вернулись, и Роб Линберн собирает вокруг себя чародеев для возвращения городка к старым традициям. Но Роб Линберн и его последователи – не единственные чародеи Разочарованного дола. Необходимо принять решение: заплатить кровавую жертву или сражаться. Для Кэми это больше, чем простой выбор между злом и добром. После разрыва своей связи с Джаредом Линберном она вольна любить кого угодно. И кто же будет ее избранником?

Нина Ивановна Каверина , Сара Риз Бреннан

Любовное фэнтези, любовно-фантастические романы / Поэзия / Cтихи, поэзия / Стихи и поэзия