Ритуали шлюбування, здається, викликають у нас сверблячку «соціальної не-дужості». Табу на розмови про гроші — це поєднання «соціальної не-дужості» + скромність + лукавство, з урахування класової похибки, певна річ. На весіллях симптоми «соціальної не-дужості» можна ефективно усунути за допомогою гумору, знову ж таки. Болісний «експеримент на людях», себто похорони, демонструють, як далеко може зайти «не-дужість» без відповідного лікування. Також експеримент підкреслює схильність до поміркованості. Квота на сльози основується на поєднанні поміркованості, ґречності та чесної гри.
Привід для свята та його побратим — магічна віра в силу алкоголю — це також приклади «соціальної не-дужості», яку гасять алкоголем та ритуалами.
Різдвяні лементи та правило Скруджа поєднують песимізм, ґречність та, знову таки, лукавство. Впорядковане безладдя Нового року — це знову про поміркованість та її близьку родичку — чесну гру, а також про вже нам відому спробу гасити симптоми «соціальної не-дужості» алкоголем та ритуалами. Зрештою, все це стосується більшості другорядних календарних свят. Певною мірою це стосується і відпустки. І тут знову на перший план виходить наша потреба в обмеженні доступу до межових станів та приструнчення бажань, а якщо абстрактніше — то потреба поміркованості.
Класові правила, які впорядковують ритуали зміни станів, крутяться навколо класової зацикленості, але також тісно пов’язані із ще однією основоположною рисою, яка однаковою мірою притаманна всім класам. Це — лукавство, зокрема його суто англійський різновид — суміш скромності та лукавства.
Особисті, сімейні ритуали зміни стану — це насправді виняткова територія порятунку від виснажливих соціальних недугів. (Ще одним таким порятунком для нас є секс, також зі сфери приватного.) Наша фанатична зацикленість на особистому може бути свого роду симптомом «соціальної не-дужості», але не треба легковажити й тим, що ми цінуємо приватність, адже та трохи полегшує нам перебіг соціальної недуги. Вдома, в родинному колі, серед друзів, в товаристві коханих ми можемо бути сердечними та спонтанними. Ми тоді дуже навіть скидаємося на людей. Такими нас навряд чи побачать туристи. Ну, хіба краєм ока. Але для цього треба запастись терпінням, бо то так само, як застати великих панд у процесі спарювання!
[Висновки]
Що таке англійськість
На початку я постановила з’ясувати «визначальні характеристики англійськості». Ретельно придивляючись до особливих звичок та патернів у поведінці англійців, я виокремила специфічні приховані правила, які врегульовують цю поведінку, а потім спробувала проаналізувати, що ці правила можуть розповісти про ментальність англійців. Такий собі напівнауковий метод, добре хоч системний. Однак, незважаючи на всі впевнені заяви, виголошені у Вступі, я поняття не мала, чи щось з того вийде, адже раніше такий метод вивчення національного характеру ніхто не застосовував.
Здається, усе вдалось. Або ж я трохи забігаю наперед. Йдеться про те, що мені цей метод дуже допоміг краще зрозуміти «основу основ» англійськості — «менталітет», «етос», «
Суть мого проекту, однак, аж ніяк не в тому, щоб запишатися і відчути себе всезнайкою. Вся суть у тому, що мої спостереження могли би стати в нагоді ще комусь. Як ви вже знаєте, розділ за розділом, я ретельно аналізувала всі наші дивацтва, тож книжка трохи скидається на контрольну з математики, де на вимогу вчителя «поетапно розписано розв’язання задачі», а не просто подано остаточну відповідь. Себто, якщо ви думаєте, що моя відповідь на питання «Що таке англійськість?» — неправильна, то ви принаймні бачите, де я могла помилитися. Поза тим, на цьому етапі ви знаєте про особливі риси англійськості, які ми тут намагалися виокремити, не менше, ніж я. Я не приберегла козирів у рукаві, щоб зблиснути ними під сам кінець. Та при бажанні ви б самі могли написати заключний розділ!
Список