Спостерігаючи за англійцями

Відтак, коли англійці, сидячи в пабі посеред відносно незнайомих людей, лепечуть собі про все на світі, буцімто вони на затишних посиденьках десь в колі найближчих, то це виглядає дуже дивно і суперечить усталеному уявленню про англійців як про замкнутих, застібнутих на останній ґудзик, відлюдьків. Та варто придивитися уважніше і вслухатися ретельніше до розмовних патернів, як знову виявляються кордони та обмеження. Я з’ясувала, що це всього лиш ще один приклад строго окресленої та вкрай обмеженої культурної ремісії. Правило вільних асоціацій дозволяє відійти від усталених норм, що діють у «публічних» розмовах, та понасолоджуватись свободою «приватних» або ж «дружніх» розмов. Однак, свобода ця не безмежна.

Розгадка таїться в слові «патерн». Структура паб-розмов нічим не відрізняється від приватних розмов десь в колі друзів чи сім’ї. А от зміст має набагато більше різних обмежень. Навіть у режимі вільних асоціацій, товариші-пиворізи (хіба що це близькі друзі) не будуть виливати одне одному душу. Страхи і секрети вони можуть вибовкати тільки ненароком.

Власне, все це робиться зовсім не заради обговорення «особистого», про яке, згідно з Першою Заповіддю, можна говорити лише жартома. Жарти про розлучення, депресію, хворобу, проблеми на роботі, бешкетних дітей чи ще якісь особисті негаразди та халепи цілком прийнятні. Зрештою, жодна розмова в пабі не обійдеться без доволі злостивих кпин на тему життєвих трагедій. Та щиросерді зізнання — під забороною. Сльозливі сповіді, ясне діло, відбуваються і в пабах, та тільки в межах приватних розмов між близькими друзями, сім’ями чи парами. Про особисте не заведено говорити коло шинквасу, і, що найважливіше, такі розмови (одні з небагатьох) не підпорядковуються правилу вільних асоціацій.

Правила паб-розмов та англійськість

Отже. Що ми довідалися? Що ми дізналися про англійськість завдяки розмовам у пабі?

Правило приязності підтверджує вже вивчені правила контексту та взаємності, які ми з вами досліджували в розділі про погоду. Йдеться про геніальне використання «фасилітаторів» з метою подолати природну стриманість та відстороненість. Та тут з’явилося декілька нових зауваг. По-перше, ми з’ясували, що англійці дуже неохоче жертвують приватністю заради товариського зближення. По-друге, строгі обмеження та застороги до правила про приязність вказують на те, що навіть відступ від узвичаєних рутинних правил має бути врегульованим і впорядкованим.

Правило невидимої черги ще раз демонструє приклад «впорядкованого хаосу» і підкреслює, наскільки черги — а разом з тим і «чесна гра» — важливі для нас (і тут я задумалася, що адепти філософії «зради» намарно голосять, що традиційна англійська віра у «чесну гру» занепадає). Правило пантоміми вкотре ілюструє перевагу етикету над логікою. А якщо ще згадати, що ми не терпимо шуму-гаму і не любимо привертати до себе увагу, то наша стриманість у соціальних контактах може претендувати на визначальне місце у визначенні феномену англійськості.

Правила «Дякую» та «Будь Ласка» показують, як високо ми цінуємо ґречність і як нас коробить від категорії класу та статусу. Правило «І вам один?» одночасно висвітлює і лукавство, і чесноти шанобливого «егалітаризму» англійців.

Девіантна поведінка старожилів пабу відкриває навдивовижу багату вибірку індикаторів англійськості. Часте звертання на ім’я та на прізвисько, згідно з вимогами правила привітань, контрастує із загальноприйнятими правилами розмов (зазвичай, надто часте звертання на ім’я відгонить недоречною фамільярністю). Як на мене, то підкреслена зневага до панібратських замашок дуже промовисто свідчить про потребу в інтимності, яку ми можемо собі дозволити виключно у лімінальних зонах.

Правила закодованих паб-розмов не лише сприяють зближенню (нетиповому для нас), але й проливають світло на ще одне «відхилення», а саме — на відхилення від звичної соціальної ієрархії. Попри те, що у всьому світі в барах панує атмосфера тотальної приязні та егалітаризму, в англійців особливо відчутна різниця із правилами зовнішнього світу (ще, можливо, японці можуть з нами зрівнятися — їхня культура також відрізняється стриманістю, формальністю та вразливістю до питання статусу, а також, що не менш важливо, японці, як і ми, юрмляться на малесенькому перенаселеному острівці). У правилах закодованих паб-розмов, а також у правилах суперечок, причаїлись гумор, шпаркі дотепи та лінгвістична винахідливість, без яких неможлива жодна розмова англійців. А правило вільних асоціацій, знову ж таки, демонструє приклад впорядкованого гармидеру, безладного ладу і (позірного) божевілля.

Дещо пізніше (коли достатньо проштудіюємо різні аспекти англійської культури) ми структуруємо всі ці моменти і отримаємо репрезентативну вибірку неписаних правил, з яких вже можна буде викристалізувати «квінтесенцію англійськості».