Читаем Стихи Не Для Дам полностью

Друг Дельвиг, мой парнасский брат,Твоей я прозой был утешен,Но признаюсь, барон, я грешен:Стихам я больше был бы рад.Ты знаешь сам: в минувши годыЯ на брегу парнасских водЛюбил марать поэмы, оды,И даже зрел меня народНа кукольном театре моды.Бывало, что ни напишу,Все для иных не Русью пахнет;Об чем цензуру ни прошу,Ото всего Тимковский ахнет.Теперь едва, едва дышу,От воздержанья муза чахнет,И редко, редко с ней грешу.К неверной славе я хладею;И по привычке лишь однойЛениво волочусь за нею,Как муж за гордою женой.Я позабыл ее обеты,Одна свобода мой кумир,Но все люблю, мои поэты,Счастливый голос ваших лир.Так точно, позабыв сегодняПриказы младости своей,Глядит с улыбкой ваша сводняНа шашни молодых блядей.

Христос воскрес

Христос воскрес, моя Реввека,Сегодня следуя душойЗакону бога-человека,С тобой целуюсь, ангел мой.А завтра к вере МоисеяЗа поцелуй я не робеяГотов, еврейка, приступить —И даже то тебе вручить,Чем можно верного евреяОт православных отличить.

Десятая заповедь

Добро чужого не желатьТы, боже, мне повелеваешь;Но меру сил моих ты знаешь —Мне ль нежным чувством управлять?Обидеть друга не желаю,И не хочу его села,Не нужно мне его вола,На все спокойно я взираю:Ни дом его, ни скот, ни раб,Не лестна мне вся благостыня.Но ежели его рабыняПрелестна… Господи! я слаб!И ежели его подругаМила, как ангел во плоти, —О боже праведный! простиМне зависть ко блаженству друга.Кто сердцем мог повелевать?Кто раб усилий бесполезных?Как можно не любить любезных?Как райских благ не пожелать?Смотрю, томлюся и вздыхаю,Но строгий долг умею чтить,Страшусь желаньям сердца льстить,Молчу… и втайне я страдаю.

* * *

Перейти на страницу:

Похожие книги

Марьина роща
Марьина роща

«Марьина роща» — первое крупное произведение журналиста. Материал для него автор начал собирать с 1930 года, со времени переезда на жительство в этот район. В этой повести-хронике читатель пусть не ищет среди героев своих знакомых или родственников. Как и во всяком художественном произведении, так и в этой книге, факты, события, персонажи обобщены, типизированы.Годы идут, одни люди уходят из жизни, другие меняются под влиянием обстоятельств… Ни им самим, ни их потомкам не всегда приятно вспоминать недоброе прошлое, в котором они участвовали не только как свидетели-современники. Поэтому все фамилии жителей Марьиной рощи, упоминаемых в книге, изменены, и редкие совпадения могут быть только случайными.

Василий Андреевич Жуковский , Евгений Васильевич Толкачев

Фантастика / Исторические любовные романы / Поэзия / Проза / Советская классическая проза / Ужасы и мистика
А листя падають...
А листя падають...

ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮПереді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву "А листя падають". Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його "наш поет".Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО

Валентин Александрович Кудрицкий , Валентин Олександрович Кудрицкий , Валентин Олександрович Кудрицький

Поэзия / Юмористические стихи, басни / Юмор / Юмористические стихи / Стихи и поэзия / Поэзия