- Отже, Тоні, ти думаєш, чи на Альберта коли-небудь кидалася жінка? — запитав я.
- Ні, я сам не мошу пачити, — пролунала відповідь.
- Ну, слухай, в якості жесту доброї волі та подяки за всю чудову роботу, яку Альберт зробив над цим альбомом, я думаю, що він заслуговує на подарунок. Де ми можемо знайти жінку, яка може зробити йому приємно у цю пору ночі?... Гей, я знаю, хто може знати…
Я зателефонував своєму товаришу Кенні Лінчу, який, як я знав, ще не спав у цю піздню годину.
- Гей, Кенні, це Рік, мені потрібна жінка.
Я не жартую, він спитав: "Навіщо?".
"Слухай, це не для мене, це для цього друга, якого ще не зробили чоловіком, і ми хочемо зробити йому подарунок…
- О, так, звичайно…
- Ні, послухай . .
І я пояснив свою ідею.
Після того мені дали номер, за яким я належним чином зателефонував і пояснив дуже приємній жінці про мого друга Альберта.
- Слухай, це не для мене, це для цього друга, який до цього ще ніколи не…
- О, так, звичайно…
- Ні, дивіться, це серйозно… мій друг і інженер Альберт, як би сказати, трохи сором’язливий у плані жінок, і він нещодавно дуже багато працював для нас, тому як подарунок… ну, розумієте. Ви можете допомогти?
- Я візьму когось із собою, оскільки ви новий клієнт, — сказала вона, — і оплата здійснюється за допомогою картки "American Express" (Коли ця "послуга" з’явилася у виписці з моєї кредитної картки, вона від образилася як платіж за ювелірні вироби компанії в Мейфері, але я точно не купував Альберту чортова намиста).
Невдовзі прекрасний "ролс-ройс" підкотив до фасаду студії, і величезний чорношкірий хлопець допоміг вийти з машини молодій жінці в шубі. Ми зайшли всередину й сіли, я пояснив, що хотів би, щоб її представили просто як приятельку, яка приїхала послухати мікси, і щоб вона поговорила з Альбертом. Тоді ми з Тоні могли б піти, і вона могла б, розумієте, розібратися з ним.
Отже, ми пішли в студію, і я належним чином познайомив Альберта з цією жінкою в шубі. Він ледве моргнув оком і ввічливо сказав: "Привіт".
Через кілька хвилин я сказав: "Е-е, Альберт, ми з Тоні забіжимо до бару випити. Повернемося скоро".. Повернувшись до молодої леді, я сказав: "Чому б вам не сісти поруч з Альбертом, і він покаже вам, що він робить? Все гаразд, Альберте?".
- Добре, Рік, — сказав Альберт, абсолютно нічого не підозрюючи.
Через двадцять хвилин ця жінка спустилася сходами, і на той час ми відчайдушно хотіли дізнатися, що сталося.
Я не міг стриматися.
- Що сталося? Що сталося?
- Дивно, абсолютно дивно, — відповіла вона. Потім присіла й продовжила розповідати подробиці свого зв’язку з Альбертом.
- Я сіла поруч з Альбертом і, так, він досить сором’язливий, чи не так? Я дала йому кілька хвилин, а потім спустила свою шубу, щоб цицьки були повністю оголені – бачите, у мене під нею нічого немає.
Я міг собі уявити. Насправді я вже уявляв.
- Продовжуйте. Що він зробив?
- Ну, ми продовжували обмінюватися люб’язностями, тож через деякий час я просто схопила його за яйця.
На цей момент ми з Тоні вже завивали від сміху.
- Тоді я сказала йому: "Яка в тебе гарна пара яєць, Альберт".
Від сміху я задихався.
- І що він сказав?
- Якомога ввічливішим голосом він м’яко сказав:
- Дуже дякую, у вас самої є дуже гарна пара грудей.
Тепер сльози текли у мене по щоках.
- Він усе ще не поворухнувся, — продовжила дівчина, — і я подумала, що так ми можемо простирчати там цілу ніч, тож кинулася на нього й перекинула його на мікшерський пульт.
Альберт належним чином доглянутий і оброблений, молода леді вибачилася й покинула приміщення. Ми з Тоні повернулися нагору та зайшли в студію, де Альберт сидів за столом і працював над міксами так само, як ми його залишили.
- Привіт, Альберте, ти в порядку?
- Привіт, Ріку, так, я в порядку, дякую. Ти давно знаєш цю жінку, Рік? Вона досить прогресивна, чи не так?
- Е-е, так, мабуть. - Я ледве стримав свій сміх. - У будь-якому разі, Альберт, як справи з міксами?
Без натяку на іронію чи сарказм він сказав тим самим своїм тихим голосом:
- Ну, чесно кажучи, Ріку, вони трохи шершаві.
Мої "стосунки" з Morgan Studios тієї ночі не закінчилися. Наступного дня після того, як дівиця в шубі позбавила Альберта цноти, ми прийшли в студію, але його там не було. Дуже незвичайно. Я зайшов у приймальню, і секретарка студії – дуже мила жінка на ім’я Пет, яка керувала закладом залізною рукою – похмуро поглянула на мене й сказала:
- Ріку, учора ввечері у вас тут була повія?
- Особисто вчора ввечері в мене ніякої повії не було, ні. А що?
- Монті бажає негайно побачити тебе нагорі.
Я зайшов до його кабінету, у супроводі Пет, і вона сказала:
- Монті, зроби щось. Я знаю, що вчора ввечері тут була повія. Подумай про репутацію студії, Монті. Треба щось робити.
Монті підвів очі з-за столу й сказав:
- Пет, залиш нас. Мені потрібно вирішити це питання наодинці з Ріком.
Секретарка вийшла з кімнати.
- Ходять чутки, вона прийшла одягнена лише в хутряну шубу і була абсолютною відпадною ... Це правда, Рік?
- Я повинен зізнатися тобі, Монті. Так.
- Залиш мені її номер, і ми більше про це не будемо говорити.