Сварлива рок-зірка в літах

Під час європейського туру, про який йдеться, він прибув до Німеччини з проектором Super-8 і двома фільмами: "Глибока глотка" та найвульгарнішою анімаційною версією "Білосніжки та семи гномів", яку ви коли-небудь бачили. Чистий Дісней, але ... е-е... не зовсім сімейна розвага.

"Білосніжка" почалася, як і слід було очікувати, з усіх гномів, які марширували з-за гори, співаючи "Хей-хо" і таке інше. Прямо як у класиці Діснея. З однією невеликою різницею, точніше з сімома досить великими відмінностями, оскільки всі вони йшли з найбільш гігантською ерекцією. По суті, вони всі ходили до будинку Білосніжки, щоб розібратися з нею і т.д., і т.д.

На початку туру ми мали пообідати в дуже приємному традиційному німецькому ресторані, тому що нам усім сподобалися баварські страви з ковбасою. Це було досить шикарне місце, де персонал був дуже привітний, а їжа чудова. Пат набрав напоїв і виглядав дуже впевненим в тому, що напівп'яний гурт поводитиметься добре і зрештою тихо повернеться до готелю й засне.

Цей ресторан фактично складався з двох кімнат, які були поєднані, і ми майже зайняли половину приміщення. Через кілька хвилин Пет встав і підійшов до офіціанта, трохи побалакав, а потім повернувся до столу.

- Слухайте, хлопці, я поспілкувався з офіціантом, і він дозволить нам повісити скатертину в простір між двома кімнатами, щоб ми могли дивитися мої фільми з мінімальною гучністю звуку, якщо ви розумієте, це я роблю, щоб не заважати іншим людям їсти. Я сумніваюся, що вони все одно зрозуміють, про що йдеться, оскільки це англійською мовою. Після цього він повернеться в готель, щоб випити кілька порцій, а потім ми заплануємо день, га? Звучить добре?

Це справді звучало добре, тож усі схвально кивали.

Пет взяв цю величезну скатертину, заліз на стілець і став приклеювати її скотчем до стелі та стін з обох боків, ретельно стежачи, щоб ніхто більше в іншій половині ресторану не зміг побачити ці надзвичайно пустотливі фільми. Приблизно через десять хвилин його імпровізований екран проектора був готовий, і з того місця, де ми всі сиділи, решта відвідувачів не звертали уваги на зміст фільмів. Ми всі відчували себе досить задоволеними, особливо Пет.

- Хай-хо, хай-хо…, — пролунало, і ми всі сіли з нашими сосисками, щоб дивитися.

Тоді з’являється Білосніжка, яка починає дуже метушитися з цими сьома гномами, чиї пісюни на цьому етапі зовсім не маленькі.

- Хай-хо, хай-хо…

Наступна штука, про яку нам відомо, це абсолютний хаос з іншого боку скатертини/екрану проектора, де сидять інші відвідувачі. Чоловіки вищого класу Німеччини кричать і жестикулюють, жінки ховають очі і кричать, істинний пандемоніум.

- …ми йдемо з роботи…

Спочатку ми не розуміли, що відбувається, але потім до нас дійшло.

Скатертина була прозорою.

Увесь фільм прекрасно проектувався прямо в інше приміщення, і німецькі відвідувачі, які, як Білосніжка, насолоджувалися соковитими ковбасками, все чудово бачили. Офіціанти підбігли і зірвали скатертину, але це ще більше погіршило ситуацію, оскільки тепер спроектована непристойність просто демонструвалася на набагато більших білих стінах ресторану. Восьмифутові гноми з чотирифутовими пісюнами кружляли по цим стінам, і я впевнений, що бачив, як кілька жінок втратили свідомість (хоча також я впевнений, що одна літня німкеня покликала офіціанта, щоб замовити додаткову ковбасу). Потім вони спробували забрати проектор у Пата, але в нього його не було: почалася бійка серед гномів, пісюнів, гір і сосисок на стінах, підлозі, всюди.

Поліції все це дуже сподобалося.

Розповідь про Шлакоблочину номер Один: через десять днів після інциденту з Білосніжкою Пет переїхав на нові пасовища. На його місце прийшов інший тур-менеджер, якому доведеться залишатися анонімним, оскільки його дружина і до цього дня не знає половини з того, що ми придумали. Назвемо його Алексом. У всякому разі, його підхід до того, щоб тримати нас у порядку, був дуже схожий на шкільного вчителя, який суворо дотримується дисципліни.

А для на це ж було як червона ганчірка для бика

"Ти зробиш це, Рік, ти зробиш це…".

Ніяких шансів.

Алекс мав прилетіти додому на вихідні, щоб зустрітися зі своєю родиною, вилетіти в п’ятницю ввечері та повернутися в тур в понеділок вранці. Тож на концерт у п’ятницю він приніс свою валізу, вже спаковану та готову їхати додому.

Велика помилка.

Він увійшов до роздягальні і сказав:

- Якщо я залишу це тут, панове, для безпечного зберігання, все буде добре?

Хор з усіх боків: "Так, звичайно, ми подбаємо про це"…