Таємничий суперник

Однак Томмі винуватив її. Ного переповнювало пристрасне й відверто нелогічне обурення. Усе це дуже добре звучало на словах — але справжня дівчина ніколи б не одружилася заради грошей. Таппенс виявилася відверто холоднокровною та егоїстичною, і він би залюбки ніколи більше її не бачив! Який же гнилий цей світ!

Його роздуми перервав голос Джуліуса:

— Так, чудово поладнаємо. Я чув, що першого разу дівчина завжди відмовляє — такий звичай.

Томмі схопив його за руку.

— Відмовляє? Ти сказав відмовляє?

— Звісно. Хіба я тобі не казав? Вона просто твердила «ні» без будь-якої на те причини. Вічна жіночність — чув, так кажуть фриці. Але вона швидко одумається. Цілком імовірно, що я занадто її поквапив...

Але Томмі перервав його, не зваживши на правила пристойності.

— Що вона сказала в тій записці? — несамовито спитав він.

Догідливий Джуліус простягнув йому листа.

— Там немає жодної підказки, куди вона поїхала, — запевнив він Томмі. — Але ти можеш переконатися сам, якщо не віриш мені.

У записці, виведеній знайомим школярським почерком Таппенс, було таке:

Любий Джуліусе,

завжди краще викладати все чорним по білому. Я відчуваю, що не можу перейматися думками про шлюб, доки не знайдеться Томмі. Залишмо це на потім.

Щиро ваша,

Таппенс

Томмі повернув листа. Очі блищали. Його почуття зазнали гострої реакції. Тепер він відчував, що Таппенс — сама шляхетність і незацікавленість.

Хіба вона не відмовила Джуліусу без вагань? Щоправда, записка демонструвала певні ознаки слабкості, але це він міг пробачити. Вона читалася майже як хабар Джуліусові, щоб спонукати його до пошуків Томмі, та він припускав, що насправді вона не це мала на увазі. Мила Таппенс, жодна дівчина в цілому світі не могла зрівнятися з нею! Коли він її побачить... Від раптових думок він здригнувся.

— Твоя правда, — зауважив він, опановуючи себе, — там не має ані натяку на те, що вона задумала. Гей, Генрі!

Маленький хлопчик слухняно підійшов. Томмі дістав п’ять шилінгів.

— Ще одне. Пам’ятаєш, що юна леді зробила з телеграмою?

Генрі ахнув і заговорив:

— Вона зім’яла її в кульку й жбурнула за камінну решітку з таким от звуком: «Ву-уп!», сер.

—Дуже виразно, Генрі, — сказав Томмі. — Ось тобі п’ять шилінгів. Ходімо, Джуліусе. Ми повинні знайти ту телеграму.

Вони поспішили нагору. Таппенс залишила ключі у дверях. У кімнаті було все так, як вона покинула. У каміні лежала зім’ята кулька помаранчево-білого паперу. Томмі розгорнув і розгладив телеграму.

Приїзди негайно, Моут-Гауз, Ібері, Йоркшир, великі зрушення. ТОММІ

Вони отетеріло перезирнулися. Джуліус заговорив першим:

— То це не ти надіслав?

— Звісно, ні. Що це означає?

— Гадаю, це означає найгірше, — тихо сказав Джуліус. — Вони схопили її.

— Що?

— Звісно! Підписали твоїм ім’ям, і вона потрапила в пастку, мов ягня.

— Боже мій! Що нам робити?

— Ворушитися й гайда за нею! Негайно! Не можна гаяти часу. Нам неймовірно пощастило, що вона не забрала телеграму з собою. Інакше ми, мабуть, ніколи б її не відстежили. Але треба поквапитись. Де той розклад?

Енергійність Джуліуса була заразливою. Якби Томмі був сам, то, мабуть, сів би обміркувати все на добрих пів. години, перш ніж визначився би з планом дій. Але поряд із Джуліусом Гершайммером невідворотно доводилось ворушитися.

Буркнувши кілька прокльонів, той віддав залізничний розклад Томмі як більш обізнаному з його загадками. Томмі відкинув розклад на користь довідника.

— Ось воно. Ібері, Йоркшир. Від Кінгс-Крос. Або від Сент-Панкрас. Хлопчик, мабуть, помилився. Вона казала «Кінґс-Крос», а не «Черінг-Крос». 12:50 — ось цим потягом вона поїхала; 14:10 — цей вже пішов; о 15:20 наступний — та ще й страшенно повільний.

— Як щодо автівки?

Томмі похитав головою.

— Відправ її туди, якщо хочеш, але нам краще їхати потягом. Украй важливо діяти тихо.

Джуліус застогнав.

— Це так. Але мені нестерпно уявляти цю невинну дівчину в небезпеці!

Томмі розсіяно кивнув. Він думав. За якусь мить сказав:

— Послухай, Джуліусе, а навіщо вона їм взагалі потрібна?

— А? Я тебе не розумію.

— Я хочу сказати: не думаю, що їхня гра — це завдати їй якоїсь шкоди, — пояснив Томмі, наморщуючи брови від напруги мисленнєвого процесу. — Вона заручниця, ось навіщо вона їм. Нагальної загрози для неї немає, бо, якщо ми на щось натрапимо, вона буде їм страшенно корисна. Доки вона в них, вони мають перевагу над нами. Розумієш?

— Звісно, — замислено сказав Джуліус. — Це так.

—До того ж, — додав Томмі, порозмисливши, — я дуже вірю в Таппенс.

Подорож вийшла стомливою, з багатьма зупинками і в залюднених вагонах. Їм довелося робити пересадку двічі — один раз у Донкастері, другий — на маленькому роз’їзді. Ібері виявилося безлюдною станцією з єдиним носильником, до якого і звернувся Томмі:

— Можете вказати нам, в якому боці Моут-Гауз?

— Моут-Гауз? Це на значній відстані звідси. Ви маєте на увазі великий будинок біля моря?