Таємниця забутої справи

Так відганяла спогади і про своє перше кохання, які могли штрикнути у серце гострою голкою. І пісню тих далеких років, що тягла за собою спогад про матроса, гнала з своїх уст.

За кирпичики и за Сеничку
полюбила я этот завод…

Він був не «Сєнічка», а «Арсеній», «Арсен», і пісню почула після загибелі матросика, проте їй здавалося, що це складено про їхнє коротке кохання.

Здивувалася тільки, чому викликаний підполковником спогад цього разу не штрикнув боляче. Невже крізь злежану пачку років він уже не дістає утихомиреного серця? Чи це тривога за брата заступила все інше?..

— Ви так схвилювали своїм несподіваним^ візитом, — обізвалася Горохівська. Збудження зникло, і жінка відчула себе дуже слабкою.

Коваль побачив, як змінився погляд старої артистки, погасли очі, поглибилися зморшки, зрозумів: стомилася.

— Дякую, Вандо Леонівно, за бесіду. Можливо, нам доведеться ще зустрітися. Поступово все пригадається…

Горохівська ледь кивнула у відповідь.

Ні, те, що вона знає, піде разом з нею в небуття… Є на світі речі, які стосуються тільки її…

Вона не підвелася проводжати Коваля. Попрощавшись, підполковник самотужки вибрався з коридора на сонячне подвір'я — немов у інший світ.

20

Інспектор Олекса Решетняк повернувся до своєї кам'яної келії опівночі, промерзлий до кісток. Захотів, незважаючи на втому, випити гарячого чаю. Добре, що хоч видали гасу. Запалив керосинку, яка узялася тихим синім вогнем, вихоплюючи з темряви високі стіни кімнати і постать інспектора. Поставивши алюмінієвий кухоль на керосинку, Решетняк сів на ліжко і почав стягувати мокрі чоботи. Розмотав вогкі онучі, розтер холодні ноги. Чекаючи, поки закипить у кухлі вода, засунув ноги під ковдру.

За вікном періщив дощ, змішаний із сніговою крупою, від якої у Решетняка й досі горіло обличчя. Пальці не відходили, тіло проймав дріж. Та й як зігрітися, коли в кам'яниці було так само холодно й вогко, як і надворі. Але там інспектор був розпалений вистежуванням озброєних грабіжників, що, як тільки опускалася на місто ніч, вилазили з усяких сховок, покинутих підвалів, конур, як таргани із щілин, на принишклі вулиці міста і під дулом револьвера роздягали поодиноких перехожих, ґвалтували жінок…

Сьогодні виловлювали зграю, яка називала себе «Чорною рукою» і протягом короткого часу здійснила кілька зухвалих квартирних пограбувань, Губрозшуку вдалося вистежити, що бандити частенько гостюють на околиці міста в будинку колишньої виховательки Інституту благородних дівиць, куди приходять і молоді повії.

Вміло організована облава була навальною і обійшлася без жертв серед міліціонерів, хоч грабіжники були добре озброєні. Але Решетнякові довелося довго сидіти у засідці, у вогкому під'їзді, де люто гасали снігові протяги. І тепер, коли минуло нервове збудження, йому здавалося, що весь холод, який угніздився в кістках, починає виходити назовні.

Кухоль зашумів. Обпікаючи губи, Решетняк ковтнув окропу. Відразу потепліло всередині і здалося, наче посвітліло і в усій кімнатці, хоч керосинка, як і досі, тільки окреслювала своїм синюватим світлом обриси стін і хатніх речей.

Випивши чаю, інспектор поставив кухоль на нічний столик, що хтозна-як потрапив сюди з панської спальні. Від того, що почав зігріватися, голод ставав не таким гострим і колючим, як раніше, і втома ніби теж потепліла, налила свинцем руки й ноги, почала хилити голову. Думки набрали теплішого напрямку, і прикрості, котрі ятрили йому душу, ніби відійшли від нього…

Тепер на його землі усе перевернулося шкереберть. Революція взяла людей на крила, понесла їх до нового світла, що било в очі і зігрівало кров, водночас ронячи на холодну, тверду землю слабкодухих,і невдатних. І саме з цими прибитими, вибитими з колії, озлобленими і озвірілими, втраченими й розгубленими, покаліченими у вихорі подій, а часом і просто нещасними, мусив мати справу інспектор міліції Решетняк. І йому доводилося боротися не тільки проти бандитизму, злочинства, несправедливості багатих до бідних, сильних до слабких, що колись було основою суспільного життя, а після революції стало злочином; доводилося повставати і проти нових несправедливостей та порушень, які народилися у безпощадній боротьбі класів і виявлялися всередині класу від недосвідченості, невмілості, зайвої екзальтованості чи упередженості, а так само внаслідок старих уявлень, забобонів і звичок. Багато іще залишалося в житті від поваленого революцією світу, немов бур'ян, проростало на новому полі, і недавній сільський хлопець Олекса Решетняк мусив осягнути все, зрозуміти, у всьому розібратися, бо він представляв Закон.

Довго стояла перед його очима недавня облава на Нагірному кладовищі. Найтяжче вразило Решетняка, що серед повій і кишенькових злодіїв, спійманих на кладовищі, були підлітки і навіть діти…

Згадалася зараз і зустріч з дочкою Апостолова в місті, коли недоумкуваті міліціонери робили «облаву на повій» і хапали на вулиці усіх жінок підряд.