Теплі полярні ночі

Вода, що текла з крана у відро, скидалася на кремезну чоловічу руку. А вода у відрі пахла, як оберемок холодних квітів.

Город за хатою?

Величезна яблуня росла в одному кутку вглибині городу, куди заледве проникало сонце, її гілля завжди утворювало напівтемряву, ніби місячної ночі. Яблука на ній були малі й червоні й, здається, стрибали по гілках, як пташки, коли я намагався їх зірвати. Вночі вони гучно падали в траву із протяжним сумним звуком флейти, який мені, звісно, подобався.

Ще там росли кущі порічки — червоні й жовті, з ягодами як крихітні червоні й жовті сонечка, зібрані в щільні сузір’я; аґрус з жовто-зеленою м’якоттю, каламутною, як водостій; охайні рядки полуниці, що вибухала смаком у роті, погрожуючи простромити піднебіння, коли ти вгризався в ягоду; ще охайніші рядки моркви, солодкої на смак, наче вмачаної в цукор, коли жуєш її, ополоснувши під помпою; а ще капуста, кольрабі та солодкий горошок, що спритно дерся високими ґратками шпалер, із горошинками всередині стручків, ніби крапельками зеленої підсолодженої води; самі ж стручки були теж солодкі, коли зчистити з них плівку.

Ви ходили на ріку?

Іноді мама готувала наїдки на цілий день, складала їх у кошик, той, що ми брали з собою в потяг, і ми винаймали фіакр, який відвозив нас на велику ріку за кілька кілометрів від міста, а пізніше забирав. Було це майже безлюдне місце — широкий і плаский, укритий рінню берег із високими кущами верболозу, і ми розстилали наш коц і рушники там, де нам найбільше подобалося, і засмагали або купалися. Ріка була плиткою, з глибокими місцями тільки тут і там, і мама плавала, де глибоко, а ми з Норою хлюпалися біля берега. Мама плавала безшумно, наче олійна калюжа на водяній поверхні, що постійно міняє форму.

Тато зазвичай сидів або лежав на коці й читав газету або грав сам із собою в шахи.

І на пікніки?

Мама знову готувала наїдки, і ми вирушали до пагорбів за містом і влаштовували пікнік на вершині одного з них посеред поля у високій траві або на узліссі, серед невисоких дерев. Зазвичай нас було четверо, але іноді з нами ходили друзі батьків. Ця пара мала двійко дівчат Нориного віку, і вона з ними гралася, а я грався сам або слухав, про що говорять батьки та двоє інших дорослих. Тато іноді грав у шахи з чоловіком, якщо той був, а так грав сам, а я спостерігав, як він рухає фігури, і питав його про гру.

Збирали гриби та ягоди?

У прохолодних лісах пахло смолою, соснові голки нагадували коротко підстрижене волосся, через них земля робилася слизькою, тож, зробивши необачний крок, можна було послизнутися і впасти; із землі випиналися гриби, як сором’язливі маленькі звірятка, що бояться або не можуть продертися назовні, а деякі гриби стояли кремезні й пихаті, наче кидаючи виклик тим, хто їх збирає. Ті, що з маленькими шапинками на великих, товстих, як барильце, ніжках, звалися білі, вони були найкращі, особливо засмажені в сметанному соусі, але мені також смакували маленькі жовті лисички й сині або пурпурові голубінки, та й усі інші, що їх ми збирали.

Під сильним сонцем на галявинах було спекотно, і комахи там гули, ніби арфа, струни якої смикнули, а саму її кинули в траву, але інструмент і далі бринів. У траві виблискували суниці, ніби краплі солодкої запашної крові, і я нишпорив пальцями під листям на довгій звивистій лозі, шукаючи приховану малину й ожину, а коли їх знаходив, ягідки були м’які й покірні, не пручалися, коли я їх зривав, і не намагалися втекти. Афина ж росла на невисоких густих кущах, і зривати її треба було спеціальним дерев’яним гребінцем, чешучи ним листя, наче волосся.

Цирк?

Я бачив кілька цирків, коли ми провідували бабу, але особливо запам’ятався мені один: з родиною акробатів, що виконувала все, що можна, а наприкінці зібралась у піраміду з них усіх — батька, матері, двох хлопців, дівчинки й чорно-білого песика із закрученим хвостом.

Усі, за винятком песика, мали на собі чорно-білі смугасті нероздільні купальники з короткими рукавами. Батько стояв, зігнувши ноги в колінах і розставивши їх широко на великій білій дошці, що балансувала на величезній чорній залізній кулі, його руки розпростерті, а мати сиділа в нього на шиї, охопивши ногами його груди й засунувши стопи під пахви, руки її були так само розпростерті, як у чоловіка. Більші за дівчинку хлопці стояли на батькових стегнах, відхилившись від нього, тримаючись за його руки, дівчинка сиділа на шиї в матері, так само, як та сиділа на шиї чоловіка, широко розвівши руки, як і батьки, а песик вправно згорнувся клубочком у неї на голові. Він викараскався туди сам, видираючись по тілах швидко й майстерно, наче мавпеня.