Теплі полярні ночі

Одразу після цього він пішов на офіцерський вишкіл в іншому таборі, далі на захід. Це також було в сосновому лісі, але дерева там були вже геть інші: товстіші й де-не-де покручені, а гілки нагорі зросталися жмутком, утворюючи дах. Сосни в першому таборі були стрункі та скидалися на ялиці. Ґрунт був піщаний. Він надіслав нам світлину, на якій лежав на боці, дивлячись в об’єктив, на клаптику білого піску серед невисокої рідкої трави, із соснами над ним на невеликому схилі, верхів’я яких скидалися на пласкі чорні парасольки. Там було теж важко тренуватися, але він уже загартувався, тож йому було не так трудно, як раніше.

Цього разу він приїхав у довшу відпустку. Високий у високому офіцерському кашкеті з лискучим чорним дашком і срібним черепом на чорній смужці, що оперізувала кашкет, у довгій шинелі з широкими вилогами, у високих чорних чоботах і з пістолетом у кобурі на ремені. Череп нагадував зловісну срібну троянду. Пістолет був більший за той, який він мав перед війною, із довгим дулом і шорстким руків’ям, заважкий для мене, щоб тримати однією рукою й націлюватись. Запхнутий у кобуру на ремені, він здавався набряклим, як звихнена рука у шкіряній рукавичці. Ліворуч на комірці його кітеля на чорному прямокутнику виднілися три срібні зірки, а праворуч — срібний лев, що стояв на задніх лапах, задерши передні.

Тепер він привіз навіть кращі речі: шоколад, мандарини, а також кілька пляшок французького вина.

Були ще відпустки?

Здається, він приїздив у відпустку ще раз перед тим, як його відправили на фронт, але я мало пам’ятаю про той випадок. Мабуть, усе було, як і під час попередніх відвідин, і новизна вивітрилася.

І світлини?

Крім знімків із двох вишкільних таборів, були й інші, де він стоїть у центрі групи вояків з його сотні, в польовій шапці з вухами по боках і довгим дашком, у короткому кітелі, галіфе й високих чоботях, на грудях висить бінокль, у кобурі пістолет, деякі вояки стоять з пістолет-кулеметами, подібними на довгі пістолети, що звисають через груди на ремінцях; де він сидить на пасажирському сидінні одного з тих авто, подібних на човни, на яких я бачив німців на початку війни, однак в цієї машини лобове скло не складене, а за кермом — водій, його ординарець, й обидва повернули голови ліворуч до об’єктива; де він сидить верхи в шапці й навушниках, у довгій теплій шинелі та важких чоботях, на засніженому тлі з чорною смугою лісу позаду. Остання була з операції його підрозділу, коли вони полювали на російських партизанів на північному заході країни.

І листи?

Він писав усім трьом — Норі й мені особисто, а мамі окремо, для нас всіх, до того ж часто й майже регулярно, швидко відповідаючи на наші листи. Його були доволі довгі, часом на двох чи й більше сторінках, помережених охайними рядками, дивовижно дрібним і стислим, але досконало розбірливим почерком, з описом його справ і відгуком на ті теми, які ми порушували. Мама часто скаржилася, що я неслухняний, тож він робив мені зауваження, але з його слів ставало зрозуміло, що сам він не вважає мою поведінку чимось неприпустимим для хлопця мого віку. Я мушу просто трохи вгамуватись і намагатись не дратувати маму.

Мені подобалося, що він має ординарця і той йому відданий, і що вояки з його сотні приходять до нього по особисті поради, і що його хвалять начальники. Кінь на описаній вище світлині був гнідий, і він його так і звав — Гнідим, бо отримав його лише на кілька місяців. Мене розчарувало, що він не сам водив авто, але так мало бути: офіцери турбувалися важливішими питаннями, а не тим, щоб авто їхало в потрібному напрямку.

Коли потеплішало, їх відправили на Східний фронт протидіяти росіянам. Тоді його листи стали надходити рідше, й оскільки мамине здоров’я значно погіршилося, те, що він писав би мамі, тепер адресував бабі.

11

Фільм?

Якось мама взяла нас із Норою подивитися фільм про німецькі колонії в Африці, який показували в міському будинку культури. Я раніше ніколи не бував у кіно, й Африка видавалася мені захопливою, тож я попросив маму повести мене на ту кінокартину. Мама погодилась і вирішила взяти й Нору. Тато тоді вже був у війську.