Теплий сніг

- Давай обійдемося без психоаналізу моєї діяльності. Торстайн розреготався.

- От-от. Приблизно те ж саме думають і твої підлеглі.

- Та-ак... - розвів руками Кратов. - Підколов ти мене все-таки!

І в цю мить інформатор запульсував багряним вогником термінового виклику.

- Вибач, - стрепенувся Кратов. - Ми з тобою ще продовжимо розмову.

Торстайн негайно відключився, а на його місці відразу ж з’явився Ретдіс. Він був украй схвильований, руде волосся скуйовджене.

- Є зв’язок?! - нетерпляче вигукнув Кратов.

- Так!

- Яким чином?

- Світловими спалахами. Ми помітили їх, коли “Шпігель” проходив над академмістечком.

Неймовірний тягар упав з плечей Кратова. Є зв’язок! І як просто! Але вісім днів...

- Що вони передають? Ретдіс розгублено закліпав.

- Ми ще не розшифрували. Я відразу до вас...

- Добре. Тільки-но розшифруєте - доповісте мені. Коли встановите двосторонній зв’язок, передасте такий наказ, фіксуйте: “Начальнику астрофізичної орбітальної станції “Шпігель” Гржецу Сільверу. Наказ. Терміново демонтуйте всю наукову апаратуру і звільніть від неї приміщення станції. Всі системи життєзабезпечення переведіть на оборотні цикли. В першу чергу - баланс води. Персоналу станції підготуватись до евакуації. До надходження відповідного наказу категорично забороняється використовувати шлюпку. Директор академмістечка ЦКД (філіал) на Сніжані Алек Кратов”. Кінець.

- Тепер передамо, - з полегшенням сказав Ретдіс, вимкнув фіксатор і сховав його до кишені.

- У них, звичайно, виникнуть питання з приводу наказу, - продовжував Кратов. - Я сподіваюсь, ви самі зможете надати їм потрібну інформацію. У скрутних випадках звертайтесь прямо до мене. Про результати зв’язку доповісте на Раді.

- Добре. У вас все?

- Все. Успіху вам.

- Спасибі, - подякував Ретдіс і відключився.

Кратов дозволив собі розслабитись. Зі “Шпігелем”, здається, все владналося. Тепер залишились дрібниці. Кілька хвилин він полежав у кріслі із виглядом абсолютно задоволеної людини, а потім викликав Торстайна.

- Ти вибач, що нас перервали, - мовив Кратов, коли Торстайн знову з’явився у нього в кабінеті. - Продовжимо нашу розмову...

6

Ярек Томановський прокинувся від неприємного відчуття у животі. Все навкруги хиталося, боліла голова, нудило. В першу мить навіть не міг зрозуміти, де знаходиться. Потім згадав. Долаючи запаморочення, він виліз із амортизаційного кокона і став на підлогу, що вислизнула з-під ніг. Його занудило ще дужче. Неслухняними пальцями Ярек намацав у нагрудній кишені ампулу тонікаміду і проковтнув її. Свідомість поступово почала прояснюватись. От уже не міг собі уявити, що його може закачати. Він підбадьорився, зробив кілька присідань. У скронях загупало, він потроху оговтався.

У побутовому відсіці “махаона” напівморок і тиша. Мидза й Гарвен спали у своїх коконах. Під тьмяним нічником на столику стояв обід на одну особу. Ярек тільки позирнув на нього скоса і почав швидко вдягатись. Одягнувшись, усе ж таки переміг себе: налив у склянку томатного соку, добряче посолив і випив. Тихенько, щоб нікого не збудити, вийшов.

У рубці було світло і просторо. Прозора підлога створювала ілюзію того, що ти ступнув просто в повітря і зараз упадеш зі стометрової висоти у білі бархани, що пропливають під тобою.

- Доброго ранку, - привітав його Суніта. - Чого це ми такі зелені? Схоже, нас закачало?

Ярек зробив кислу міну й підійшов до Сінгурца, що сидів у кріслі пілота.

- Як справи? - запитав, зупинившись за спинкою крісла.

Сінгурц озирнувся.

- Нормально, - мовив він, звільняючи місце. - Ані тобі висхідних потоків, ані нисхідних, ані вихрових. Чудо, а не атмосфера. Навіть нецікаво. - Він потягнувся і позіхнув. - Сідай.

Ярек мовчки сів у крісло.

- Іди відпочивай, - сказав за спиною Ярека Ноалі. - Можливо, вночі буде вахта.

- Ет! - відмахнувся Сінгурц. - За такої погоди ми ще до вечора будемо на базі. - Він попрямував до побутового відсіку. - Спокійної вахти!

- Там на столі обід, - мовив йому вслід Ярек. - Поїж.

- Спасибі, - подякував Сінгурц, зачиняючи за собою двері.

- Чому не збудили? - спитав Ярек. Суніта пирхнув.

- Ми так солодко спали!

- Прийми тонікамід, - порадив Ноалі.

- Спасибі, я вже, - відповів Ярек, уважно вдивляючись у панорамний екран заднього огляду.