Трохи відчайдушної слави

Він простягнув до неї руки. Тут було так мало місця. «Вони вбили наш світ. Вони зробили це. Раніше я ледве знав, що це означає, і все ще був злий. І тепер я знаю, що це занадто сильно, щоб навіть відчувати гнів, я маю на увазі, що я нічого не відчуваю, Валькірі, нічого. Та інша шкала часу. Провидіння, адмірал Джоле, Велика Земля, все те лайно, до біса, але я стояв на пагорбах Землі, я бачив наші океани та наші міста, і їх уже немає. Все пропало. Так що ж нам робити? Що нам тепер робити?»

«Поки ми живі, ми живі», — сказала Кіра. «І це все».

Де вона чула ці слова? Урса сказала їх у Рейнгольді. У той час це не мало сенсу.

— Крамола, — сказав Аві. Він опустив руки, перш ніж Кіра встигла їх узяти.

«Правда», — сказала Кіра.

«Це не те, про що я думав, — сказав Аві, — коли Магнус почав вештатися біля аркади й витріщатися на мене».

«О яка радість, ще один?» сказала Кіра.

«Звідки ти знаєш…»

«Він сказав мені, що ти сказав тоді».

«Я дурень, чи не так», — сказав Аві.

«Якщо ти знаєш, хто ти є, — сказала Кіра, — чому б тобі не зупинитися?»

Він відвів погляд. Настала невелика тиша. Кіра мала змусити його піти. Вона цього не зробила.

«Знаєш, це все лайно», — сказав Аві до стіни. «Навмисне, я маю на увазі. Усі ті речі про те, що повинен бути секс для розмноження виду, усе таке безглуздя — знаєш, чого не робить станція Гея, а люди раніше завжди робили?»

«Що?» сказала Кіра.

«Шлюб», — сказав Аві. «Довгостроковий парний зв’язок. Сім’я».

«Земля була вашою матір’ю, а людство — вашою родиною», — легковажно процитувала Кіра.

«Ти саркастична?»

«У мене була сім’я, — сказала Кіра. «На Землі. У мене була мати. Моя рідна мати».

«У вас? Я цього не знав». Пауза. Вираз обличчя Аві звернувся всередину. Він був один, як і вона; наодинці зі спогадами, яким би не було життя Аві. Він розсміявся своїм звичайним надривним, безрадісним сміхом. «Здається, я нікому ніде не був потрібен. Не можна звинувачувати їх. Я впевнений, що хлопець, який породив мене тут, був молодшим офіцером з Огасти. Він загинув під час рейду на торгове судно п’ятнадцять років тому. Ніколи не зміг зрозуміти, хто був моєю другою половиною. Можливо, з генних банків, коли вони ще були у нас». Пауза. «Так. Це все нахер».

«Якщо люди можуть розмовляти один з одним у спосіб, який командування не контролює, — сказала Кіра, — якщо вони зможуть бути чесними… все розвалиться».

«Людство — ваша сім’я, а Командування керує людством», — сказав Аві. «Жодної розділеної лояльності на станції Гея». Нарешті він знову подивився прямо на Кіру. «Я ніколи раніше не говорив більшу частину цього вголос».

«Я впевнена, що це було дуже важко, — сказала Кіра, — намагатися мовчати всі ці роки».

«Ти поняття не маєш», — сказав Аві. «Я не стійкий за своєю природою».

«Я знаю».

«Ну, це все одно дивно», — сказав Аві, а потім: «Мені варто… повернутися до Системи. Отже. Спи спокійно, Валькірі. Ця вся справа також потребує вас».

«Спи спокійно?» — повторила Кіра. Раптом, як не дивно, вона намагалася не посміхатися.

Аві виглядав полегшено. «Якщо добре подумати, завалися і помри».

Наступні три дні Кіра була шалено зайнята. Їй довелося втиснути все важливе в уривки часу, які відповідали очікуванням Джоле. З того моменту, коли вони разом стояли на мостику і він говорив про завоювання світів, він постійно хотів, щоб Кіра була під рукою. Вона витримала дванадцятигодинну зміну і півтори чергування, спостерігаючи за Джоле, коли він наглядав за ремонтом Віктрікса. Він вештався по дредноуту й говорив тихо тут, різко там, залагоджуючи справи так, як йому було приємно, а вона ширяла на крок позаду і ліворуч, стоячи на ногах, навіть коли він сідав — тепер на містку стояв стілець, поліроване та блискуче командирське крісло, де Джоле сидів, спостерігаючи своїм гострим поглядом за інженерами, що працювали внизу. Кіра стояла біля його плеча. Він постійно з нею розмовляв, вірніше, розмовляв не з нею. Їй не потрібно було відповідати. Він просто хотів, щоб вона виглядала враженою.

Кіра ненавиділа те, що він був вражаючим. Вона дечому навчилася, спостерігаючи за ним — з того, як він міг з першого погляду визначити, хто коливається, хто невпевнений, і сказати потрібні слова, щоб вирази підлеглих змінилися, а рішучість подвоїлася. Вона часто дивувалася, скільки з того, що він сказав, було брехнею. Анекдот про командос із крила Хагенен, які вижили у важкому місці під час війни — правда чи брехня? Обіцянка про нові надбавки на розкіш за кілька тижнів — правда чи брехня? Похвала та заохочення, схвалення та пропозиції — що було фальшивкою? Звідки хтось міг знати?

Кіра кохала його все своє життя. Невже це все була брехня?