Трохи відчайдушної слави

Кіра помчала крізь порожній дредноут до камери для ув’язнення. Вона була там перед Магі. З ним були двоє охоронців, ті, що були на мостику. Якщо пощастить, це було б легко. «Стійте, солдати», — сказала Кіра, ступаючи перед ними. «Новий наказ. Натомість я веду в’язня до Скіфіки». Вона простягнула пальці до вмісту тонкого аркуша паперу, який дав їй Джоле, рівно настільки, щоб вони побачили його підпис, і засунула його назад.

Магі опустив голову, приховуючи вираз обличчя. Солдат ліворуч виглядав розгубленим, але, здавалося, був готовий знизати плечима й віддати свого полоненого. Той, що був праворуч подивився Кірі в очі й посміхнувся. «Ні, не слухай її. Гарна спроба, Валькірі. Отже, ви обидва зрадники. Дивак-супермен і його сука-сестра».

Він знав, хто вона. Кірі знадобилася хвилька часу, щоб упізнпати його: він був колишнім Койотом, одним із сусідів Магі. Його звали Торальд, на честь чи то бога, чи воїна, чи ще когось, Кіра не пам’ятала.

«Наказ є наказ», — лагідно сказала вона, а потім, коли він почав витягувати свій польовий ніж, сильно вдарила його між ніг.

Він зойкнув і зіщулився. Магі висмикнув свою велику руку з хватки іншого солдата й обчепив руки в наручниках йому за шию, і вони двоє миттєво впали на землю, з’єднавшись у змаганні сил. Кіра знову штовхнув Торальда ногою для повної певності й вихопила у нього пістолет і польовий ніж, поки той завивав і важко дихав. Проблема, пов’язана з ударом по яйцях, полягала в тому, що якщо це не виводило людину з ладу, то було хороші шанси просто залишити його сповненим адреналіну та надзвичайно розлюченим. Торальду було сімнадцять, і його призначили нещодавно, як і Кіру. Він був набагато більшим за Кіру. Вона скинула запобіжник і направила пістолет на нього. «Гей, ти!» — крикнула вона другому солдату. «Руки на голову, або твого товариша застрелять».

Другий солдат припинив спроби звільнитися від Магі і поклав руки на голову, сердито дивлячись на неї. Магі підвівся й відступив від нього. Кіра витріщилася на своїх двох нових в’язнів, намагаючись подумати, що з ними робити. — У камеру, — сказала вона.

«Це тобі так просто не минеться!» — сплюнув Торальд, коли набрав достатньо дихання, щоб заговорити.

Магі сказав: «Не роби йому боляче, Валлі».

«Серйозно?» — сказала Кіра, але думала про Горобців. Цей хлопець був сусідом Магі. «О, добре. Я мав на увазі, солдати. У камеру».

Торальд продовжував присідати й важко дихати. Надто пізно Кірі спало на думку, що він прикидається.

На той час Торальд уже стрибнув, кидаючись на неї, а інший атакував Магі. Кіра побачила, як його повалили на землю, затиснули в захваті, з якого він не міг швидко вирватися,, тепер його руки в наручниках не були на горлі викрадача. Відпустивши його, Магі втратив ту невелику перевагу, яку мав. Торальд зіткнувся з Кірою, а вона…

знайшла Джоле в своїй голові, який якимось чином наближається до неї…

Вона здригнулася…

Кіра ніколи раніше не вагалася в бійці. Це була лише мить. Але мить була надто довгою, коли ви мали справу з солдатом Геї, сином Землі військової породи. Торальд схопив її за зап’ястя, і вона знала, що втратила момент. Пістолет гаркнув, дикий постріл у неправильному напрямку, перш ніж його вирвали з її руки й відкинули геть. Хіба вона не дізналася про це від сержанта Гаррімана днями? У рукопашній проти іншої людини, так само добре навченої, як вона, але більшої та сильнішої в усіх відношеннях, вона не мала жодних переваг.

Торальд штовхнув її об гладку сіру пластикову стіну коридору, і зір Кіри затуманився. Вона спробувала зробити ще один удар ногою в пах, але він чекав цього, і вона не могла вибрати кут. Він її приколов, і дістав свого ножа з-за її пояса, ох, чорт…

«Самотній герой», — подумала Клео. Це не спрацювало. Це ніколи не відбувалося поза агоге. Торальд приставив ножа до горла Кіри й сказав: «Краще перестань боротися, Магнусе, інакше твоя гарненька сестра помре». Кіра побачила, як Магі підвів на них погляд і завмер, а потім затих, поклавшись обличчям на підлогу, а коліно іншого солдата стояло на його спині. «Кинути їх обох у камеру і доповісти командиру Джоле?» – сказав Торальд. Він звучав задоволено.

— Зрадники і п’ятоколонники, — сказав товариш і сплюнув на підлогу.

Кіра закрила очі. Хто тепер залишився від їхньої групи змовників? Аві та Горобці. Можливо, вони могли б це зробити без неї. Їм довелося б це зробити без неї. Ей-Джей не прощає зради, — говорила Лін у її спогадах.

Лін тепер мертва.

«Не зважайте на нас», — сказав інший голос.

Кіра здригнулася і Торальд загарчав. Його товариш сказав: «Проходьте, дівчата, це вас не стосується».

Торальд сказав: «Вони з її групи».