Трохи відчайдушної слави

«Припини, — сказав Аві, а потім: «Припини. добре. На Геї залишилося три тіньові двигуни, і агоге використовує їх усі, щоб далі підтримувати масштабний сценарій. Я сфальсифікував їх, тому йому доведеться прямувати до ядра станції, щоб зупинити це. Розставити міни-пастки не так вже й важко. Коли він вимкне симуляцію, вони почнуть нарощувати потужність. Вони працюватимуть на повну потужність близько шести хвилин».

«Коли?» сказав Кіра.

«Час? Плюс-мінус чверть години».

Навіть Кіра знала достатньо про те, як працювала Гея, щоб зрозуміти наслідки. Остання спроба розгорнути тіньовий двигун на повну потужність була, коли вона була немовлям, і зворотна реакція неекранованого двигуна вбила шістдесят вісім людей. Але усі три на повну потужність — «Це знищить агоге», — сказала Кіра. «І половину систем Геї».

— Для початку, — погодився Аві. «Не знаю, що буде після цього. Залежно від того, які частини Системи йдуть першими — і скільки Сонтрекера вимкнеться — я вважаю, що цикл зворотного зв’язку підірве двигун Ферокса і забере з собою близько третини планетоїда. Бум». У його голосі було щось середнє між переляком і самовдоволеним. «Не дивись на мене так», — додав він гостро, як вколов голкою. “Це місце заслуговує на таке.”

Він теж мав це на увазі. Кіра упізнала гнів, як вона впізнала б у власному відображенні. Це було глибоко всередині, бажання помсти. Ви могли перерахувати все, що завгодно — гордість, рішучість, сміливість, цинізм, навіть яскравий сміх, — але бажання помсти ніколи не зникало.

«На станції залишилося більше тисячі людей», — сказала вона. Більшість із них загинуть. Можливо, всі. Асфіксія - це не весело.

«Правильно», - сказав Аві. «І єдиний, кого варто рятувати, це прибулець. Але у вас немає шансу. Джоле і ваш маджо застрягли в центрі з трьома потужними неекранованими тіньовими двигунами. Вони обоє мертві, решта не має значення, у них погана доля».

«Ти знову це зробив», — сказала Кіра. «Ти знову це робиш».

«Що? Ні!» сказав Аві. «Це інше, це навпаки. Я помилявся, гаразд, я розумію! Я був злим, дурним і неправим, довбані маджо не винні, що ми так живемо. Я це знаю. Я, до біса, знаю це, Валькірі! Але зараз це справедливість!»

— Ні, — сказав Кіра. «Це нічого не вирішує. Це ще більше смертей».

Аві сказав: «Ніщо нічого не вирішує, ти не звертала уваги?»

«Аві…»

«Чи маю я просто піти і зробити вигляд, що це місце ніколи не було моїм? До біса, Валькірі! Ти не краща за мене. І ніхто з нас ніколи не був кращим за станцію Гея».

«Якщо станція вибухне, броня «Віктрікс» зможе захистити нас», — сказав адмірал Рассел, який якимось чином все чув. Йому здавалося, що він важливий. «Почніть процедури запуску зараз».

«Замовкни», — сказала Кіра, накинувшись на нього. Більше тисячі людей. Людей, дітей Землі. Останні залишки мертвої планети.

«Це не фігня про вбивство невинних, Валькірі!» — прогарчав Аві. «У нас є невинні. Я напружився, щоб переконатися, що ти зможеш отримати всіх невинних, а потім і деяких винних. Ми навіть закрили більшу частину чортового крила Віктрікс у нижніх відсікахах — повір мені, якби я міг придумати спосіб залишити їх, і вас, — звернувся він до адмірала Рассела, — тоді я б це зробив. Гея — жахливий кошмар, і кожен з них був його частиною і залишився його частиною. Ви це знаєте. Ми всі це знаємо. Не дозволяйте промиванню мізків зачепити вас зараз. Тут немає нічого, що варто рятувати».

«Вони живі люди», — сказала Кіра. «Вони все ще люди».

«Ну і що?»

«Отже, хто ми такі, щоб вирішувати за них?» Кіра почула себе. Вона подумала про те, як Ісо дивиться на неї, кажучи, що мені потрібно, щоб ти турбувалася про несправедливість. Поряд із загибеллю великих живих світів — поруч із майодою, поруч із убитою Землею — станція Гея була маленькою, хворою маленькою тінню світу. Кіра точно розуміла, що відчуває Аві. Хіба вона сама не хотіла врятувати лише обраних?

Можливо, він мав рацію, і ніхто інший тут не вартий порятунку.

Але не так давно Кіра була майже впевнена, що вона також не заслуговувала на цей шанс.

«Я сказав тобі, що не можу це відмінити, і навіть не збираюся намагатися», — сказав Аві. Кіра виявила, що їй насправді його шкода. Яке це було марнотратство, яке жахливе марнотратство — взяти людину, яка мріяла про міста, сади та величезне сяюче небо, і навчити її, що єдиним подоланням невідповідних страждань є бійня.

Станція Гея зробила їх обох тими, ким вони були. Але Кіра вирішила бути іншою.

«Добре», — сказала вона м’яко — так м’яко, що Аві виглядав здивованим, а потім підозрілим. «Це твій вибір, Аві. Гаразд.

Вона підійшла до командного крісла Джоле й сіла. Тактильний сигнал загальностанційного зв’язку легко промайнув повз її пальці. Кіра глибоко вдихнула й почула, як пульт розгортається навколо неї. Тепер її чує вся Гея.