Трохи відчайдушної слави

«Чому ще, на вашу думку, вони б дозволяли людям піти?» сказав Аві. «Вся ця гарячка про святість людських життів і те, що нікому не потрібно служити. Ти думаєш, вони справді хочуть, щоб перебіжчики розповіли маджо, як виглядає наш захист?» Він негідно посміхнувся. «Ні. Але вони дозволяють цьому статися, тому що час від часу вони хочуть нагадати решті Всесвіту, що ми все ще тут і ми все ще злі, і час від часу з’являється перебіжчик, який насправді зовсім не перебіжчик.”

Кіра підійшла ближче до місця, де в повітрі висіло ім’я Джоле. Вона почала читати те, що було написано над ним. Це читалося як сценарій-брифінг для агоге. Цілі. Перешкоди. Попередження. Кіра міцно стиснула губи й дихала через ніс, читаючи.

Поки вона все це читала, Аві помахав рукою над елементами керування Agoge, і все, що він викликав, зникало: журналіст Хризотеміди, який все ще посміхався з однієї стіни, нереальне зображення Магі, блоки інструкцій, фотографії та карти . «Я це читаю, — сказала Кіра.

«Не погіршуй собі ситуацію», — сказав Аві. «Коли Лін підбере це завтра, тобі захочеться сказати, що ти була хорошою дівчиною, коли зрозуміла, що інформація конфіденційна. Звинувачуй мене, якщо хочеш».

«Це все була моя ідея, — сказала Кіра. «Я сказала тобі це зробити».

«Ви хочете сказати, що не будете звинувачувати мене?»

«Ні».

“Гм”.

Без агоге, що наповнив простір незрозумілою інформацією, вони двоє залишилися просто стояти в холодній кімнаті з пластику з високою стелею та глухим дзижчанням у повітрі. Аві відсунув свій потворний клубок рудого волосся від обличчя і сказав: «Отже. Твій брат герой. Ти щаслива зараз?»

Кіра ледь чула його. Її голова була повна того, що вона встигла прочитати. Результати тренувань Магі були кращими, ніж її, тому що він був більшим, сильнішим і швидшим. Усі Койоти були більшими, сильнішими та швидшими за Кіру. Вона була створена для війни, але вони теж: вона рано зрозуміла в підлітковому віці, що абсолютні межі можливостей її тіла все одно ніколи не переможуть хлопців. Їй довелося досягти успіху іншим шляхом. Магі потрібен був Аві, щоб той допоміг йому перемогти у “Судному дні”. Але Кіра мало не подолала гру самотужки менше тижня тому — після того, як Джоле зробив її ще складнішою. Вона добре вміла продумати шлях до неможливої ​​бійки. Це була єдина річ, у якій вона була краща за Магі.

“Я не відчуваю себе щасливою”, - сказала вона.

Місія Магі у Страйк була зосереджена на конкретному моменті: прибутті принца Леру на Хризотеміду та натовпі, який мав зібратися, щоб спостерігати, як дипломати-зрадники вітають прибульця. Джоле розповів про очікувані міри безпеку: інопланетяни та люди, найсучасніша зброя майода — маджо були слабкими, але їхні дрони лякали — і невідома кількість Мудрості, яка здатна створювати будь-які види реальності… аж до скручування читів.

«Він помре», — сказала Кіра.

«Як ви думаєте, для чого Страйк?» сказав Аві. «Так, він помре. Вони повинні помирати».

Кіра не вважала його невимушений тон чесним. У його примружених очах був рівний погляд. Він був другом Мегі. “Він помре, і це нічого не змінить”, - сказала вона. “Він йде до натовпу. Він не повинен намагатися наблизитися до маджо. Він нічого не змінить, нічого не зупинить, він просто помре, вбиваючи їх, і це не матиме значення, і це неправильна місія!”

Вона не могла повірити, що це говорить її власний мозок. Але це була правда. Командування помилилося. Дядько Джоле помилився. Вони відправили брата Кіри на безглузду смерть. Їхнім обов’язком було підкорятися, але це було марнотратством, безглуздим і дурним.

Кіра намагалася не дозволяти собі до кінця думати про свою ідею, але ця можливість мала таку вагу, що спотворювала все навколо. Якщо Командування могло так помилятися щодо Магі, то, можливо, це була не єдина помилка, яку вони зробили. Можливо, вони помилялися і щодо Кіри. Можливо, вони неправильно оцінювали те, як людство потребувало її служіння.

Вона могла все змінити.

Вона могла показати Командуванню, на що вона справді здатна. Вона могла врятувати свого брата від безглуздої смерті. Вона могла сказати всесвіту, всесвіту Мудрості, який маджо вважали своїм: ви вбили наш світ, але ми все ще тут. Ми не забули. Ми не пробачимо.

Діти Землі ще живі.

І поки ми живі, ворог буде боятися нас.

Кіра притиснула руку до грудей, наче відчувши, як яскрава куля ясності розширюється там, як зірка. Вона повернулася до Аві, який невпевнено дивився на неї. Час, у неї не було часу. Коли вона повинна буде доповісти сержанту Сіф в дитячу? Відмова від призначення означала б відповідати на запитання, а Кіра не думала, що вона зможе утриматися від показу сяючого рішення всередині себе. Недостатньо просто сказати командиру Джоле, що він був неправий. Вона мала це довести. «Мені потрібна твоя допомога», — сказала вона.

«Я тобі допоміг», — сказав Аві. «А тепер що ти хочеш?»

«Я йду за ним».

У Аві запрацювала щелепа. «Добре, я беру це назад», — сказав він нарешті. «Ти не той тип правильного солдата. Ти божевільна. Що ти збираєшся робити?»