Трохи відчайдушної слави

Була пауза. Вона помітила, що Аві дивиться на неї. Вона відмовилася озиратися на нього. Вона змусила себе випрямитися. Все в ній боліло. Вона б не дозволила цій мерзенній нікчемній людині, цьому шахраю, побачити це.

— Ні, — нарешті сказав Аві. «Він не міг, чи не так?»

Кіра накинулася на нього. Може, вона закривавить йому носа. «Якщо ти думаєш, що можеш наді мною висміювати…»

«Я ні», — сказав Аві. «Знаєш, він був мені другом».

«Чому мій брат дружив з кимось таким, як ти?»

«Мені здається, у нас є щось спільне», — сказав Аві. Він все ще дивився на неї тим дивним поглядом. «Я кажу, що ти маєш рацію, Валькірі. Магнус би просто так не пішов».

«Він ніколи не відвернеться від людства…»

«О, до біса це. Він просто не залишив би тебе».

Кіра завмерла.

«Вибач», — додав Аві і відвів погляд. «Я не хотів змусити вас плакати».

«Я не…»

«Тут є щось дивне, от і все». Він повернувся до пульта керування. «Цікаво, чи зможу я… Гм… Так, можу». Він зробив паузу. «Ви впевнені, що хочете знати?»

«Звичайно, я хочу знати!»

«Я питаю, тому що нас спіймають», — сказав Аві. «Не відразу, але те, що я збираюся зробити, буде підібрано наступного разу, коли капрал Лін проведе перевірку безпеки. Мабуть, першим ділом завтра. І тоді ми обидва потрапимо у великі неприємності. Я все одно в опалі, але ти…

— Зроби це, — сказав Кіра.

«Останній шанс відмовитися».

«Зроби це».

Аві кивнув. Він повернувся до пульта керування. Через секунду примарний образ Магнуса розчинився. Кіра мало не попросила повернути його. Але Аві нахмурився. «Гаразд, — тихо пробурмотів він до агоге, — окей, окей… о, красуне, ось ти де».

Стіна навпроти перетворилася на плаский екран, на якому було зображення людини, якої Кіра ніколи раніше не бачила. У людини було довге густе волосся, вона була одягнена в куртку без рукавів на ґудзиках і щось схоже на червону спідницю Лізабель — або, ну, це точно була спідниця, але вона була підігнана до тіла людини, як уніформа командування, і вона драпірувалася і поблискувала. Кіра ніколи не бачила, щоб хтось носив такий дорогий текстиль. Людина також була обмотана стрічками туго прикрашеними коштовностями — його? її? — товсті біцепси, а форма його чи її піджака показувала, що він чи вона має пласкі груди. У нижній частині зображення був банер з написом «АРІ ШАХ, ГАЛАКТИЧНИЙ КОРЕСПОНДЕНТ». «Це чоловік чи жінка?» — запитала Кіра.

Аві закотив очі. “Вони журналісти”, - сказав він. “Ти готова вчинити злочин, за який загрожує вигнання або страта?” Він гостро посміхнувся до неї через плече. “Ми зараз будемо дивитися іноземну пропаганду”.

Він показово клацнув пальцями. Картина почала рухатися. Це чоловік, вирішила Кіра, ґрунтуючись на рухах і ні на чому іншому, сказав: «…розвиток» і зубасто посміхнувся своїй невидимій аудиторії. «Відтоді, як було оголошено про візит Принца Мудрості, у Хризотеміді панує величезне хвилювання. Ми поговоримо в прямому ефірі з експертом Інституту Ксенії — професором Хусейн. Професор». Екран розділився і показав літню жінку з коричневою шкірою, яка сиділа в кріслі перед панеллю, яка мала круглий малюнок із зелених ромбів на білому тлі. Вона також була одягнена в дорогу тканину, фіолетову хустку та густу драпіровану фіолетову шаль. «Що або хто такий Принц Мудрості?»

«Спочатку ви повинні зрозуміти, що Мудрість — це надзвичайно складна технологія», — сказала жінка глибоким сильним голосом. «Справа не тільки в тому, що ми цього не розуміємо. Навіть маджо не до кінця розуміють, як це працює».

«Як хтось може побудувати машину, якої не розуміє?» – запитав журналіст. Кіра почала думати, що ця людина все-таки жінка, але її сприйняття постійно змінювалося туди-сюди. Журналістка залишалася красивою незалежно від того, на якій статі зупинявся мозок Кіри. Від цього їй було некомфортно, і було важко зосередитися на тому, що говорила професор.

«Цілком ймовірно, що маджо це зрозуміли, лише коли побудували Мудрість, — сказала професор Хусейн, — але це було тисячі років тому. Не дивно, що Мудрість здатна самовдосконалюватись і змінюватись, щоб досягти своєї кінцевої мети - миру й щастя для всіх живих істот».

Це привернуло увагу Кіри. Вона мимоволі зашипіла. Вона знала, що люди-колабораціоністи існують; але було щось надзвичайно жахливе в тому, щоб спостерігати, як ця гарна стара жінка говорить про Мудрість і мир в одному реченні.

Журналіст лише кивав. «Тож розкажіть нам, як Принц Мудрості вписується в картину. Чи правда, що вони керують майодою?»

«Це поширена помилка, — сказала професор Хусейн. «Майода — це не один штат. Це навіть не федерація. Це скоріше вільна асоціація, яка складається з багатьох тисяч незалежних світів, і тому вона насправді не має правителя як такого».

«Але Мудрість об’єднує ці незалежні світи», – сказав журналіст.

«Це правда. Мудрість — це технологія, призначена для того, щоб спрямувати всю майоду до вищого блага — чим би воно там не було.»

«Тоді що таке князь мудрості, якщо не правитель?»