Трохи відчайдушної слави

«Двері, ключ», — сказав Ісо, проказуючи команду: зелене світло затверділо навколо Кіри у рамку, і сила, яку вона не могла побачити, штовхнула її назад крізь неї. Останнє, що вона почула, було «До зустрічі на Геї. Якщо ти існуєш».

Сценарій розпався. Кіра знову стояла по кісточки у воді. Вона чекала, що Аві скаже щось саркастичне…

…чого він не зробив, тому що його не було у залі, як і його станції управління. Кіра роздратовано фиркнула. Вона пішла в куток, де залишила Ісо, справжнього Ісо.

(Ми не зустрічалися раніше? - запитав він. Це було перше, що він їй сказав на Геї.)

«Ти справді дурний», — сказала вона йому. Він був непритомний і не відповідав. «Просто… такий дурний. Чому Гея? Повинні бути інші місця, куди може піти маджо-втікач. Всесвіт величезний. Ти міг би просто знайти якийсь камінь і жити на ньому… але Ісо вже жив на камені, подумала вона; у світі, позбавленому атмосфери, напівпокинутому палаці, повному комор зі старожитностями і примарних видінь нереальних всесвітів.

Кіра присіла, щоб перевірити зламаний палець і надрізане вухо. Вухо Ісо здригнулося під її пальцями, коли вона торкнулася його. Їй здалося, що його очі розплющилися.

«Ти справді був там?» — запитала вона. Мудрість могла намагатися нею маніпулювати. Хоча яка користь була для Мудрості, якщо Кіра навчилася танцю з палицями…

Ісо щось пробурмотів, але Кіра не могла це зрозуміти. Потім він знову затих.

Кіра підвелася, покинула його і пішла шукати Аві.

У контрольній камері його не було. Мегі також зник. Кіра, роздратована, повернулася до райської печери. З усіх часів, коли можна блукати…

Їх неважко було знайти. Вона просто послідувала за бджолами, яких приваблював рух. Пара бджіл витягла її з контрольної камери до райської печери і звернули в пишну блакитну рослинність ліворуч від неї. Кіра подалася слідом за ними.

Магі і Аві виявили ряд сходів, які вели з нічого в ніщо — один заплутаний шар рослинності до іншого, — і тепер сиділи на них. Це було гарне місце, тому, ймовірно, Магі знайшов його. Але зараз він, здається, не звертав уваги на оточення.

Вони цілувалися. Магі тримав руки на обличчі Аві, а Аві тримав одну руку на плечі Магі, рівно, наче хотів відштовхнути його, але забув.

Кіра ледь не втекла, але роздратувалась сама на себе й замість цього голосно прокашлялася.

Магі перестав цілувати Аві, але не тому, що він це помітив. Він сказав: «Отже…»

«Ти вільна, ідіотко», — сказав Аві. «Ти вийшла. Знайомся з кимось у своїй тупій школі. Ви майже напевно можете зробити це краще».

— О, — сказав Магі. «Але…»

— Але нічого, — сказав Аві. «Я майже напевне можу зробити краще. Слухай, не скористатися перевагами відчайдушного підлітка, який обожнює мене, — це потенційно єдина хороша річ, яку я зробив за останні вісімнадцять місяців». Він засміявся. «Ми всі облажані. Гея облажалася. Не будемо зважати на це. У будь-якому випадку я зайнятий».

— Ти підліток, — сказав Магі. «Це лише рік. Я…”

Кіра сказала: «Гей».

Магі злякався й упав зі сходинки, на якій сидів. Його рука провела по животу, коли він здригнувся. Тієї ж миті Аві підвівся і відійшов за два кроки, наче міг змусити Кіру не бачити того, що вона бачила.

«Покажи мені», — сказала Кіра. Магі підняв на неї широко розплющені очі. Кіра зробила нетерплячий жест.

Одна з ран, залишених тигром, розкрилася і трохи кровоточила, але лише трохи. Це було добре. Кіра підвела очі й побачила, що Магі усе ще дивиться на неї широко розплющеними очима. Він виглядав переляканим.

«Чому ти боїшся мене?» тихо сказала вона.

Магі нічого не сказав, а потім схилив голову, а потім сказав: «Вибач. Це — Гея».

Кіра сказала: «Я не Гея».

Це зайняло мить, але Магі кивнув. Тоді він зустрів її погляд. Кіра випросталася. Аві спостерігав за нею холодним цинічним поглядом, ніби очікував — чого?

Були причини, вагомі причини, чому Гея була такою, якою вона була. Цілі для населення. Обов’язок. Потреба в порядку, потреба в плані, потреба в певній мірі контролю над майбутнім людства. Але Кіра подумала — і це була її думка, а не одне з саркастичних зауважень Аві чи одне з дрібних запитань Ісо — вони могли сказати нам, що залишилися інші люди.

Звичайно, могли. Кіра знала про колаборантів. Вона знала про зрадників. Але ніхто ніколи не казав, що у Всесвіті є щось подібне до Хризотеміди, людського місця, людського світу. Ніхто нічого не казав, але командування повинно було про це знати. Командування наказало Магі нанести удар, а Кіру відправило у дитячу кімнату, хоча вони знали…

І Магі тепер був нещасним. А Кіра була… розлюченою.

Кіра лютувала.

Вона була розлюченою з того моменту, як їй дали призначення.

«Вони відправили Лізабель до дитячої», — подумала вона навмисне розпалюючи себе. Адмірал Рассел покладе на неї руки. Клео боялася, що не вийде на бій, а Магі думав, що він повинен мені збрехати. Аві облажався. Ісо весь час був особистістю. І Урса втекла, вона втекла, як тільки змогла, і вона взяла свого сина з собою.