Трохи відчайдушної слави

Фактичне функціонування влади в Magna Terra найкраще описати як мілітаризовану технократичну олігархію з елементами авторитарного популізму: або, як сказав один людський історик, жахливий міжнародний компроміс, який нікому не подобається. Загальноприйнятою істиною є те, що ніщо не змогло б переконати сумнозвісну племінну расу людей об’єднатися, окрім примари інопланетної загрози. На власне Землі Земна Федерація все ще повинна зберігати легкий дотик, щоб не образити могутні національні держави, які продовжують володіти величезним соціальним та економічним впливом у повсякденному житті. Після закінчення війни Маджо багато людей вважають, що Федерація пережила своє призначення; і ми можемо дожити до того моменту, коли уряд Землі знову розпадеться.

Нації і племена, звичайно, не є поняттями, притаманними тільки людству. Усі розумні утворюють соціальні одиниці. Але те, як люди чіпляються за племінні звичаї та сваряться за національні інтереси, вражає для такого розвиненого виду. Не забувайте про підкорення Всесвіту: аутсайдеру можна пробачити здивування, як людям, які постійно сперечаються, взагалі вдалося потрапити в космос.

— Федерація та її проблеми: Вступ до політичної думки людства, 3-е вид. [підручник] -

 

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ

ПРИЗНАЧЕННЯ

«Ну?»

«Ну що?»

«Вал. Валлі».

«Хто тобі розповів про Валлі?» сказала Вал. Тепер ніхто не називав її цим ім’ям.

«Ти сама», — сказала Клео, усміхаючись. «Коли ми напоїли тебе на день народження. Тоді ти поплакала».

Вал здригнулася. «Нагадай мені ніколи не пити».

— Ще одна оцінка за хорошу поведінку для лейтенанта Борінг, зрозуміла. Добре? Яке ваше призначення?»

«А у тебе?»

Клео випросталася. «Судовий сервіс. На борту Віктрікса. Дредноут вже не першої свіжості, але…

«Клео!» Величний лінійний корабель, такий як «Віктрікс», був найкращою посадою для новоспеченого лейтенанта. Шість місяців випробувального терміну, а потім Клео могла вибирати посаду. «Вітаю, — сказала Вал. «Ти це заслужила. Дозволь мені купити тобі напій».

Вона обійняла Клео за плечі, щоб спрямувати їх набережною до кафе в дальньому кінці, найближчого до бару на цьому кільці станції Гаймер. Над входом висіли кольорові вогні, яскраві в темряві вечірньої зміни. Гаймер був вузловою станцією на головному шляху від Старої Землі до експедиційної бази терранців в Орі, розміром з планету, а Клео та Вал стажувалися у Секполі — підрозділі безпеки та охорони станції — і це була їхня остаточна ротація в Академії. Вони жили в квартирі на Рінг Сік. Ця частина станції була на Третьому кільці, загальнолюдській частині, завжди повній мешканців станції, а також мандрівників, чимало з яких були інопланетяни. Одна з головних речей, яку робив Секпол, насправді, — це подолання між-ксено-конфронтацій. Люди ставали образливими, живучи в тісних приміщеннях.

— Ти хочеш, щоб я випила все сама, а ти сиділа і міркувала про свою хорошу поведінку? - сказала Клео, сміючись. «Навряд чи. Ти можеш напоїти нас обох».

«Я візьму одну», — сказала Вал.

«Валлі».

«Дві, і ти більше ніколи не називаєш мене так».

«Дві, і ми побачимо, куди ми підемо далі», — сказала Клео. «Якщо я відправлюсь у п’ятницю, у мене буде три дні, щоб зробити справді ефектне закінчення. Я думаю, — вона стиснула губи, — худий хлопець, довге волосся, гарне почуття гумору, має неймовірну голову.

«Досить конкретно», — сказала Вал.

«Я жінка, яка знає, чого хоче», — сказала Клео.

Заклад був переповнений, але їхні чіткі чорно-сині уніформи давали їм перевагу будь-де на станції, і від сьогодні вранці в обох на комірах були повні лейтенантські решітки. На Клео була кепка, яка розкішно сиділа на темній хмарі її натурального волосся; Кепка Валі була заправлена ​​за її пояс. Одна з офіціанток почала відштовхувати інопланетян від столика, коли побачила, як вони двоє пірнули крізь завішені двері. Вал сказала: «Це не обов’язково. Ми посидимо в барі».

«Ми вже закінчили», — сказав один із інопланетян, і з його сорочки-поло стирчав гребінь з плямистими жовтими лусочками.

— Якщо ви впевнені, сер, — сказала Вал.

Вони сіли за столик, і Вал автоматично почала шукати у натовпі неприємностей; це була звичка працівника Секпола, яка ставала її другою натурою. Але в цей час денного циклу станції Третє кільце рідко бувало галасливим. Вал бачила перехідних людей із багажем, засунутим під їхні столи, групу очевидних студентів, які дивилися медіа-канал за своїм столиком і щось вигукували від сміху, а дальній кінець їдальні був перегороджений для того, що виглядало як дитяче свято дня народження — переважно людські діти, із купкою сором’язливих інопланетян і групою балакучих батьків, серед яких був іменинник. Їхнім офіціантом був лірем зі з’єднаними вторинними передпліччями. Вона швидко витерла стіл і аж підскочила, коли Вал сказала: «Чи не міг би мій друг побачити вашу карту коктейлів?»

«Ти так і не відповіла на моє запитання», — сказала Клео, коли відпила солодкий коктейль із парасолькою, а Вал дозволила собі пригубити віскі з газованою водою. «Я на Віктрікс у п’ятницю. А ти?»