Читаем У карнавалі історії. Свідчення полностью

Але найстрашнішою покарою вважали сірку. Після уколу сіркою, в людини підвищувалася температура (до 40 градусів), місце уколу болить, не можна ні ходити, ні лежати. Щоразу дозу сірки збільшують. Потім починають поступово зменшувати. У 12 відділенні звичайно давали курс з 10–15 уколів. Усі зі страхом говорили про 9-е відділення: там курс до 20–25 уколів і дози ще більші.

(Саме у це відділення перевели Плахотнюка, щоб ми не зустрілися).

Щоб значення «лікарні» було зрозуміліше, розкажу коротко, що вона собою являла.

Формально вона називається спеціальна психлікарня, бо тут особливо суворий режим. Хоча на суді, направляючи сюди, у вирокові зачитують: «звільнити з-під варти», тобто тюремного ув’язнення, насправді ж це евфемізм для психтюрми. Вона огороджена парканом (разом із звичайною тюрмою) і колючим дротом. У кутках, як і в тюрмах, — «попки», автоматники. Окрім звичайних наглядачів, над тобою стоять санітари-кримінальники, медсестри, лікарі. Так що варти тут більше, ніж у звичайних тюрмах.

Режим. О шостій ранку — підйом. Роздають махорку або цигарки. Туалет. Водять або всі палати разом, або кожну палату окремо. Часто ведуть колоною. У туалеті йде боротьба за місце. Тих, хто пробився до дірки, підганяють. Тих, хто слабший і «жалюгідніший», зганяють. Дехто не може мочитись, коли його підганяють (виробляється своєрідний невроз очікування). Починаються бійки. В туалет вриваються санітари, лупцюють тих, що б’ються, виганяють із туалету. На добу — шість разів виводять у туалет. З них тричі — з курінням (видається три чайних ложечки махорки або 2–3–5 цигарок). Тричі на день — годування.

Перед сніданком та вечерею спеціальний черговий із хворих видає продукти, закуплені в кіоску або ті, що передали рідні. Всі стають у чергу (або випускають по 3–5 чоловік).

Поруч із роздавальником, сидить медсестра, записує, кому скільки видано. Це робиться для того, щоб санітари не брали собі продуктів, щоб їх не розбирали інші хворі. Але це не допомагає. Санітари, що не одержують з дому продуктів (згідно з режимом утримання їм це заборонено), завжди голодні і тому, як хижаки, чатують на тебе, тільки-но виходиш по продукти.

— Ковбаса є? Банку консервів і яблук! Цукру ще набери — для мене й для Васьки.

Доводиться примудрятися стягнути в медсестри з-під носа в кишеню банку чи шматок ковбаси (все вимагають залишати у мисках, які потім відносиш у їдальню).

Спробуй відмовся, не дай санітарові. Ні курива вдосталь, ні в туалет поза розпорядком не випустять. І треба ще так розподілити, щоб за півмісяця кожен санітар щось отримав (з посилок, які з дому дозволяють присилати двічі на місяць, із передач під час побачень та закуплене в кіоску). І соромно не дати хворим — тим, хто нічого не має з дому (а таких — половина).

Дехто, хто дійсно хворий, віддає санітарам майже усі продукти — аби тільки курити пускали.

Лікарі намагаються з цим боротись, пробують ловити тих, хто віддає масло чи консерви. Якось в 9-му відділенні влаштували облаву і виявили, що багато в кого не вистачає продуктів (тих, що є, чи точніше, мають бути за списком). Почали викликати хворих і, погрожуючи сіркою, вимагати, щоб сказали, якому санітарові віддали продукти. Дехто «видав» санітарів.

Викликали й мене.

— Лєанід Іванавіч! — суворо почала Ніна Миколаївна Бочковська, начальник 9-го відділення. — Каму ви атдалі банку кансєрвав?

— Ви ж розумієте, що не скажу.

— Как вам нє стидна. Еті нєгадяі грабят бальних. Ви же стаітє за «справєдліває» общєства, а самі пакриваєтє грабітєлєй.

Мовчу, бо кожне слово — потім — буде інтерпретуватись як загострення хвороби. Щоправда, мовчанка — також поганий симптом.

Намагаюсь знайти якісь відмовки:

— Брати все одно будуть, доки не скасують обмеження на куриво й туалет, доки влада в руках у санітарів.

— Нєт, ми вовсє запрєтім пускать в туалєт бєз разрєшенія мєдсєстри.

— Тоді багато в кого захворіє сечовий міхур.

Сірку мені так і не призначили — побоялися моєї дружини. Іншим, хто не видав, — призначили. Але продукти «брали» так само.

Після сніданку чи обіду — одногодинна прогулянка. За законом, належить дві години, але начальство каже, що подвір’я для прогулянок мале. І справді, пропустити через нього 13 відділень важко. Доводиться набивати по два-три відділення. У теплі місяці — по сто чоловік. Напльовано, набльовано (багато хто від ліків блює). Я ходив туди тільки для того, щоб зустрітись з іншими політичними, дізнатись новини.

Раз на 7–10 днів — лазня. Набивають у неї так, що під одним душем — три-чотири людини. Штовхаються, б’ються. На все миття відведено так мало часу, що багато хто — ті, що не вміють боротися за місце під душем, встигають лише бруд по тілі розвезти. Вода то крижана, то окріп.

О десятій вечора — відбій. Цілу ніч в очі — яскраве світло лампочки.

Раз на тиждень з бібліотеки, яку склали з книжок хворих, видають книги. Назагал така гидота, що годі читати.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище
Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище

Настоящее издание посвящено малоизученной теме – истории Строгановского Императорского художественно-промышленного училища в период с 1896 по 1917 г. и его последнему директору – академику Н.В. Глобе, эмигрировавшему из советской России в 1925 г. В сборник вошли статьи отечественных и зарубежных исследователей, рассматривающие личность Н. Глобы в широком контексте художественной жизни предреволюционной и послереволюционной России, а также русской эмиграции. Большинство материалов, архивных документов и фактов представлено и проанализировано впервые.Для искусствоведов, художников, преподавателей и историков отечественной культуры, для широкого круга читателей.

Георгий Фёдорович Коваленко , Коллектив авторов , Мария Терентьевна Майстровская , Протоиерей Николай Чернокрак , Сергей Николаевич Федунов , Татьяна Леонидовна Астраханцева , Юрий Ростиславович Савельев

Биографии и Мемуары / Прочее / Изобразительное искусство, фотография / Документальное
Русская печь
Русская печь

Печное искусство — особый вид народного творчества, имеющий богатые традиции и приемы. «Печь нам мать родная», — говорил русский народ испокон веков. Ведь с ее помощью не только топились деревенские избы и городские усадьбы — в печи готовили пищу, на ней лечились и спали, о ней слагали легенды и сказки.Книга расскажет о том, как устроена обычная или усовершенствованная русская печь и из каких основных частей она состоит, как самому изготовить материалы для кладки и сложить печь, как сушить ее и декорировать, заготовлять дрова и разводить огонь, готовить в ней пищу и печь хлеб, коптить рыбу и обжигать глиняные изделия.Если вы хотите своими руками сложить печь в загородном доме или на даче, подробное описание устройства и кладки подскажет, как это сделать правильно, а масса прекрасных иллюстраций поможет представить все воочию.

Владимир Арсентьевич Ситников , Геннадий Федотов , Геннадий Яковлевич Федотов

Биографии и Мемуары / Хобби и ремесла / Проза для детей / Дом и досуг / Документальное