Читаем У карнавалі історії. Свідчення полностью

Раз на декілька місяців витрушують від пороху матраци і подушки, прожарюють від комах. Багато в’язнів настільки слабкі фізично, що не можуть нести на собі матрац. Санітари скидають ще один матрац на іншого хворого. Той лається…

Вибивають порохняву палицями. Але для цього треба ще захопити собі місце для матраца. Багато хто відносить матрац назад, так і не вибивши пороху, — підганяють санітари.

День звичайний

Туалет, перекур, сніданок. Сплю, бо діють нейролептики. Прокидаюсь від криків. Санітари б’ють хворого за нахабну поведінку. Той кричить, що хоче в туалет (а продуктів у нього немає чи давно уже як не давав саме цьому санітарові). Прибігає сестра:

— Іваненко! Ти чому хуліганиш?

— В туалет хочу.

— Знов курити.

— Ні. По…

— Не висловлюйся. Обманюєш, знову курити.

Якщо медсестра «добра»:

— Гаразд. Тільки простежити, щоб не курив. Усі пальці он обгоріли від махорки.

Хтось голосно співає матірну пісню.

Інший так само голосно співає іншу, ще соромітнішу. Третій розповідає про свої сексуальні походеньки:

— Заскочили ми в село до фінів. Ні душі. Дивлюсь, ховається одна. Я «дуру» (пістолет) виймаю і на неї. «Лягай» — кажу, потім показую. Лягла…

Далі йдуть усі подробиці розправи з фінкою.

Я зацікавлено слухаю його: він найцікавіший оповідач. У його оповідях промайне сюжет, психологія учасників тих чи інших подій.

Мораліст. Бореться з лікарями і медсестрами за справедливість. Особливо любить розповідати про причини і подробиці того, як вбив свою дружину.

Про свій злочин багато хто розповідає, часто з патологічно-сексуальними подробицями.

І від цих розповідей не втечеш, як і від огидних частушок, пісень, суперечок, маячні.

Ось у Толі почались марення:

— Ой стала та чорная хмара…

З цієї пісні він часто починає. Потім кричить, матюкається. Маячня у нього — римована.

Найчастіше римує «конституція».

— Конституція, туція, туція, туція, туція… проституція, туція, туція…

До нього всі чомусь дуже добре ставляться.

Якщо на початку приступу не зв’яжуть, він, здоровенний паруб’яга, лізе до вікна бити шибки або в туалет, трощить усе підряд. Тоді доводиться кликати на допомогу наглядачів і санітарів з інших відділень.

Зв’язаний, він, як луна, відгукується на останні слова чиєїсь фрази:

— Толя, толя, толя, оля, оля, оля… Лікар, лікар, ікар, цар, дар…

Ах,… твою мать, мать, мать, су… ви…бані, …ані, ні, ні…

Знову пісня про чорні хмари. Приступ тягнеться годинами. Йому роблять укол, і він потихеньку заспокоюється.

Ці приступи у нього можуть початися і вночі. Тоді вже не спиш, чекаєш кінця.

От когось потягли на розмову з лікарем. Після розмови приходить, розповідає.

Зрідка на допити тягають і мене.

Знову — що писав, навіщо писав, чому не думав про родину.

Одного разу Ельза Кох, вона ж Еллочка Людоїдка, вона ж Елла Петрівна Каменецька запропонувала:

— Лєанід Іванавіч! Штоб вам скарєє вийті на волю, ви далжни нам памочь панять прічіни вашева забалєванія. Напішитє вашу автабіаграфію. Какіє прічіни прінуділі вас заняться антісавєтскай дєятєльностю?

— Це щось на зразок сповіді, духовної автобіографії?

— Вот-вот. Нє бойтєсь. Ета вєдь для вас самаво нужна.

— М…м…м…

— Ви баітєсь? Нєт, нєт, можетє нє пісать а ваших друзьях. І а ваших увлєчєніях… женщінамі, а ваших атнашеніях с німі. Ви — фрєйдіст, но пачєму-та стєсняєтєсь аб етам гаваріть аткравєнна.

— Ось цього вже я напевно не буду описувати, бо вважаю, що це моя особиста справа. Та й духовну сповідь навряд чи напишу. Я не можу гарантувати, що її якось не використає ДБ…

— Нєт. Я же вам сказала — ета нє для ДБ, а псіхіатрам. КДБ нє вмєшиваєтся в наши дєла.

— Гаразд. Я подумаю.

— Падумайтє. Ета ж нє толька вам нужна — асазнать ашибачнасть ваших взглядав. Чєм скарєє ми вилєчім вас ат ніх, тєм скарєє ви вєрньотєсь к сєм’є. Ми нє прєдлагаєм вам видавать антісавєтскіє тайни, тайни вашева «двіженія дємакратав і националістав».

Я повернувся до палати, розповів про цю пропозицію іншим політичним. Виявилось, що такі пропозиції робили тільки тим «політикам», про кого більш чи менш широко знали. Тих, хто написав таку сповідь, на розмовах з лікарем змушували потім зрікатися кожної ідеї, і не лише зрікатись, а й письмово доводити безглуздість цих ідей, їхній утопізм, алогічність, дурість. Змушували зрікатися під акомпанемент самообпльовування. Бувало, що таке самообпльовування показували рідним. І навіть після цього ДБ чекало рік-другий, поки не давало дозволу виписати із психушки (або перевіряли, чи не буде рецидиву протесту, або просто так).

Дехто з політичних сам, без запрошення, писав покаянну автобіографію. Звичайно це були справжні хворі.

Зі сповідей глузували санітари, медсестри і лікарі.

— Ну що, Іванов, не хочеш тепер виступати по телевізору перед народом?

— Ні, Ніно Миколаївно, це я дурень був.

— А тепер ти не дурень?

— Вилікувався.

— А ти певен, що вилікувався?

— Так. Мене політика більше не цікавить.

— А газети читаєш?

— Тільки про спорт.

Зацікавлення спортом було показником того, що людина вилікувалась від політики.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище
Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище

Настоящее издание посвящено малоизученной теме – истории Строгановского Императорского художественно-промышленного училища в период с 1896 по 1917 г. и его последнему директору – академику Н.В. Глобе, эмигрировавшему из советской России в 1925 г. В сборник вошли статьи отечественных и зарубежных исследователей, рассматривающие личность Н. Глобы в широком контексте художественной жизни предреволюционной и послереволюционной России, а также русской эмиграции. Большинство материалов, архивных документов и фактов представлено и проанализировано впервые.Для искусствоведов, художников, преподавателей и историков отечественной культуры, для широкого круга читателей.

Георгий Фёдорович Коваленко , Коллектив авторов , Мария Терентьевна Майстровская , Протоиерей Николай Чернокрак , Сергей Николаевич Федунов , Татьяна Леонидовна Астраханцева , Юрий Ростиславович Савельев

Биографии и Мемуары / Прочее / Изобразительное искусство, фотография / Документальное
Русская печь
Русская печь

Печное искусство — особый вид народного творчества, имеющий богатые традиции и приемы. «Печь нам мать родная», — говорил русский народ испокон веков. Ведь с ее помощью не только топились деревенские избы и городские усадьбы — в печи готовили пищу, на ней лечились и спали, о ней слагали легенды и сказки.Книга расскажет о том, как устроена обычная или усовершенствованная русская печь и из каких основных частей она состоит, как самому изготовить материалы для кладки и сложить печь, как сушить ее и декорировать, заготовлять дрова и разводить огонь, готовить в ней пищу и печь хлеб, коптить рыбу и обжигать глиняные изделия.Если вы хотите своими руками сложить печь в загородном доме или на даче, подробное описание устройства и кладки подскажет, как это сделать правильно, а масса прекрасных иллюстраций поможет представить все воочию.

Владимир Арсентьевич Ситников , Геннадий Федотов , Геннадий Яковлевич Федотов

Биографии и Мемуары / Хобби и ремесла / Проза для детей / Дом и досуг / Документальное