У карнавалі історії. Свідчення

До кімнати знову зайшли всі ті самі супроводжуючі, один з них був лікар Дніпропетровської спецпсихлікарні, і знову фотограф. Запропонували мені на підпис папір. Там було написано, що я беру під свою опіку Плюща Леоніда Івановича і обіцяю, що він не буде займатись антисуспільною діяльністю.

Дуже різко я сказала, що нічого підписувати не буду. Знову почала вимагати, щоб вони забирались геть разом зі своїм фотографом (він був фотографом ТАРС, як вони пояснили). Льоня розхвилювався, почав просити мене заспокоїтись, пояснив, що це лікар, який його привіз.

Було моторошно дивитись на Льоню, хотілось, щоб швидше всі пішли геть, щоб не бачити їх. Побачивши, що я заспокоююсь, лікар запропонував:

— Тетяно Іллівно, ми передбачали вашу реакцію і приготували другий примірник. Підпишіть, як ви хочете, в будь-якій редакції.

Я викреслила все, що стосувалось будь-якої діяльності і підписала, що Леоніда Івановича Плюща передали мені під опіку.

Всю цю сцену енергійно фотографував фотограф.

Зайшов офіцер прикордонних військ і сказав, що вже час іти. Ми спустились під конвоєм донизу в митницю, вхід до якої було оточено.

Зробили й останню «милість»: обшукавши Льоню, йому дозволили залишитися з матір’ю ще декілька хвилин, поки обшуковували наші речі й нас.

І знову конвой — прямо до вагона. За декілька хвилин поїзд рушив.

Нас проводжала Батьківщина — прикордонники й люди «в цивільному».

Л. Плющ ЕТИЧНА НАСТАНОВА [23] (НАРИС)

1. Заєць попередив Ведмежа, що йти на річку небезпечно — можна зустрінутися з Тим, хто в річці живе. І ось, коли Ведмежа заглянуло у воду, то й справді побачило Того, хто в річці живе.

Воно налякалося, але і взнаки не дало, тільки показало Тому, хто в річці живе, страшну гримасу. Той, одначе, також показав гримасу.

Перелякавшися ще дужче, Ведмежа погрозило Тому лапою, але Той відповів йому знову тим самим.

Ведмежа знайшло вихід, скориставшися порадою старого їжака: воно всміхнулося Тому, хто в річці живе, а той відповів Ведмежаті доброю, привітною усмішкою.

Ця казка-притча на диво точно передає схему розвитку відносин поміж людиною і її середовищем, як природним, так і соціяльним.

Страх «Я» перед Другим веде до ворожих дій супроти Другого, який відповідає на них тим же, що, у свою чергу, викликає ворожість «Я» до Другого, а це, природно, посилює ворожнечу Другого до «Я».

І не буде цьому процесові ні кінця, ні краю, поки «Я» не зрозуміє, вкінці, що Другий не зводиться до простого «не-Я», а що деякою мірою Він — це «Я», а тому удари Другого по Мені — це наслідок моїх ударів по Другому.

Більше того, без «Другого» «Я» перестане бути реальністю і перемінюється в абстракцію — воно втрачає не лише свою форму конкретного «Я», але й зміст визначеного «Я».

Спираючися на поняття «настанови», сучасна психологія дає можливість уточнити ті старі істини.

2. Настановою називають «Схильність, окреслену підготовку організму при діях «поведінки», готовість зустріти при взаємодії з середовищем визначені властивості середовища, окреслену «поведінку» середовища — очікування окресленої дійсности.

Поведінка індивіда окреслюється не тільки і навіть не стільки безпосереднім впливом середовища, скільки настановою індивіда щодо середовища та спрямованістю різниці між цією настановою і дійсністю.

Узнадзе[24] і його школа показали, що настанова пронизує всю діяльність суб’єкта, визначаючи характер і спрямованість моделювання дійсности, а також реакцію на цю дійсність.