Убивчий білий

— Ніколи не казав, що я не лицемір. І ще готуйся,— додав Страйк, коли вже вставали з-за столу,— Рафаель на тебе образився.

— Чого це?

— Іззі сказала, що він на тебе запав. І засмутився, коли ти виявилася детективом під прикриттям.

— Ой,— вимовила Робін. На її обличчі проступив слабкий рум’янець.— Ну, впевнена, що він швидко оговтається. Він саме з таких.

41

Розумієш, твоя і його вихідні позиції просто надто далекі одна від одної.

Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»

Страйк чимало годин свого життя присвятив намаганням зрозуміти, чим саме викликав ображене мовчання з боку жінки, яка на той момент перебувала поруч з ним. У тому, як дусалася більшу частину п’ятничного вечора Лорелея, добрим було одне: Страйк знав, чим саме її образив, і був навіть готовий визнати, що певною мірою це незадоволення правильне.

Він п’ять хвилин як приїхав до її квартири в Камдені, аж тут подзвонила Іззі — почасти розповісти про лист, якого отримала від Ґерайнта Вінна, але головно просто поговорити (Страйк це зрозумів). Вона не перша з його клієнтів уважала, що на додачу до детективних послуг придбала суміш отця-сповідальника і психотерапевта. З усього було зрозуміло, що Іззі вирішила присвятити розмові зі Страйком цілий п’ятничний вечір, а натяки на флірт, помітні в тому, як під час минулої зустрічі вона торкалася його коліна, по телефону стали ще прозорішими.

Схильність мати Страйка за потенційного коханця Незрідка траплялася серед вразливих і самотніх жінок, з якими він працював. З клієнтками він не спав, хоча спокуса іноді була. Агенція надто багато важила для нього, та навіть якби Іззі його приваблювала, Страйк би все одно ретельно тримався стерильного професіоналізму, бо в його очах дружба з Шарлоттою навіки заплямувала Іззі.

Він щиро намагався закінчити розмову — Лорелея якраз готувала і мала особливо гарний вигляд у шовковистій сапфірово-синій сукні, схожій на нічну сорочку,— але Іззі причепилася, мов той реп’ях. Страйк майже три чверті години намагався здихатися клієнтки, яка довго й голосно сміялася навіть з натяків на жарт, тож Лорелея чудово зрозуміла, що на телефоні — жінка. Щойно Страйк відкараскався від Іззі й почав пояснювати Лорелеї, що то убита горем клієнтка, як подзвонив Барклей з новинами про Джиммі Найта. Сам факт, що Страйк прийняв другий дзвінок, хай і говорив значно менше, в очах Лорелеї лише поглибив першу образу.

Це вперше вони з Лорелеєю бачилися відтоді, як вона відмовилася від свого освідчення. Гі ображений вигляд за вечерею лише підтвердив неохочу впевненість Страйка в тому, що вона не хоче продовження стосунків без зобов’язань, а натомість ухопилася за надію, що коли не тиснути на Страйка, він матиме волю визнати, що насправді глибоко в неї закоханий. Майже годинна розмова по телефону (вечеря в цей час повільно завітрювалася в духовці) розбила її сподівання на ідеальний вечір і новий початок у стосунках.

Якби Лорелея прийняла його щирі вибачення, Страйк би не відмовився від сексу. Однак коли о першій тридцять ночі вона врешті-решт вибухнула плачем самозвинувачення й самовиправдання, Страйк уже так утомився і розсердився, що не хотів приймати жодних тілесних заохочень,— і, звісно ж, в її очах його відмова набуде значущості.

Все, кінець. Так він думав, коли з мішками під очима і щетиною на щелепі підвівся о шостій ранку і ходив якомога тихше, щоб вона не прокинулася, поки він не пішов з її квартири. Страйк не снідав, бо Лорелея завісила двері в кухню занавіскою з намистин, які голосно тріщали; він уже майже вийшов на сходи, які вели на вулицю, аж тут з темної спальні виступила Лорелея — сонна, сумна, така бажана у короткому кімоно.

— Ти навіть прощатися не збирався?

«Не плач. Чорт, тільки не плач».

— Ти так мирно спала. Я мушу йти, Робін забере мене на...

— А,— зронила Лорелея.— Ні, змушувати Робін чекати не можна.

— Я подзвоню,— пообіцяв Страйк.

Він, здається, почув схлипування, коли потягнувся до клямки дверей, але відчинив їх з таким гуркотом, що міг чесно сказати: не чув.

Часу була ще купа, тож Страйк принагідно зазирнув до «Макдональдсу» і купив макмафін з яйцем і велику каву, які й спожив за невитертим столом в оточенні інших недільних ранніх пташок. Молодик з чиряком на потилиці читав «Індепендент» просто перед Страйком, і той устиг прочитати над його плечем заголовок «Міністерка спорту йде від чоловіка», перш ніж юнак перегорнув сторінку.

Витягнувши телефон, Страйк загуглив «Вінн шлюб». Негайно посипалися заголовки: «Міністерка спорту пішла від чоловіка: „розходимося друзями"», «Делла Вінн розриває шлюб», «Незряча міністерка Параолімпіади подала на розлучення».

Великі газети стисло наводили факти, дехто згадав подробиці стрімкої Деллиної кар’єри в політиці й не тільки. Адвокати видань, ясна річ, зараз дуже обережно обходилися з Віннами, адже абсолютної заборони ніхто не зняв. Страйк за два укуси прикінчив свій макмафін, пхнув у рота непідкурену цигарку і покульгав з ресторану. На тротуарі закурив, тоді на телефоні відкрив вебсайт відомого й скандального політичного блоґера.