Убивчий білий

— Гаразд, але ще треба пояснити, чому в порожньому пакеті з-під соку немає слідів амітриптиліну. Рафаель міг спокійно подати батькові склянку соку...

— ...тільки от на склянці знайшли лише Чизвеллові відбитки...

— ...але хіба Чизвеллу не здалося б дивним, що от він спустився і бачить уже наповнену соком склянку? Ти б стала пити зі склянки, якої не наповнювала, яка таємничо з’явилася у твоїй порожній оселі?

Внизу на Денмарк-стріт кілька жіночих голосів підносилося над гуркотом машин, виспівуючи «Де ти був?» Ріанни.

Where have you been? All my life, all my life[12]...

— Можливо, це таки самогубство,— сказала Робін.

— З таким підходом ми багато не заробимо,— відповів Страйк, струшуючи попіл собі на тарілку.— Ну ж бо, люди, які мали можливість потрапити того дня на Ебері-стріт: Рафаель, Флік...

— ...і Джиммі,— додала Робін.— Усе, що стосується Флік, стосується його, бо вона мала можливість передати йому всю інформацію про звички Чизвелла і будинок, а ще — віддати копію ключа.

— Саме так. Отже, ось троє людей, про яких ми знаємо, що того ранку вони могли там бути,— сказав Страйк,— але потрібно значно більше, ніж проста можливість пройти за двері. Вбивця мав знати, які антидепресанти вживає Кінвара, організувати в будинку балон з гелієм і гумовий шланг, що передбачає тісний контакт з Чизвеллом, доступ до будинку, який дозволяє пронести це все всередину, чи інсайдерське знання, що гелій і шланг уже є в будинку.

— Наскільки нам відомо, останнім часом Рафаель не бував на Ебері-стріт і не дружить з Кінварою, так щоб знати, які вона вживає пігулки. Хоч я думаю, що батько міг сам йому сказати,— мовила Робін.— Якщо розглядати саму тільки можливість, Віннів та Ааміра можна викреслити... а отже, якщо припустити, що прибиральниця — це Флік, вони з Джиммі — головні підозрювані.

Страйк тяжко зіткнув і заплющив очі.

— Чорти б його взяли,— пробурмотів він і провів рукою по обличчю,— я раз у раз повертаюся до мотиву.

Знову розплющивши очі, він загасив цигарку в тарілці й негайно підкурив нову.

— Я не дивуюся, що справою зацікавилися спецслужби, бо видимої користі немає. Олівер правду сказав — шантажисти зазвичай не вбивають своїх жертв, тільки навпаки. Ненависть — це принадна ідея, але вбивство в стані афекту — то лампою чи молотком по голові, а не педантично спланований псевдосуїцид. Нащо? Що вбивця з цього отримав? І звідси питання: нащо саме тоді? Чому Чизвелл помер саме тоді? Очевидно, що Джиммі та Флік були зацікавлені в тому, щоб Чизвелл жив, поки вони не знайдуть компромат і не змусять його заплатити стільки, скільки вони хотіли. Те саме з Рафаелем: його виключили з заповіту, але стосунки з батьком почали поліпшуватися. Він був зацікавлений у тому, щоб батько жив. Проте Чизвелл погрожував Аамірові викрити щось ганебне, можливо, сексуального характеру — зважаючи на цитату з Катула,— а ще він щойно отримав інформацію про шахрайство у фонді Віннів. Не слід забувати, що Ґерайнт Вінн — не зовсім шантажист: він не хотів грошей, він хотів, щоб Чизвелл з ганьбою подав у відставку. Хіба не вірогідно, що Вінн чи Маллік помстилися в інакший спосіб, коли первісний план провалився?

Страйк глибоко затягнувся цигаркою і додав:

— Робін, ми чогось не бачимо. Того, що все це пов’язує докупи.

— Може бути, що воно не пов’язано,— відповіла Робін.— Це життя, так? Маємо групу людей, де в кожного свої проблеми і секрети. У декого є причини не любити Чизвелла, обурюватися, але це не означає, що воно все пов’язується одне з одним. Якісь речі не мають значення.

— І все одно є якийсь елемент, якого ми не знаємо.

— Ми дуже багато не знаємо...

— Ні, я про щось значне... фундаментальне. Я аж нюхом його чую. Воно майже на поверхні. Чому Чизвелл сказав, що може дати нам ще завдання, коли розбереться з Вінном і Найтом?

— Не знаю,— відповіла Робін.

— «Один за одним спотикаються»,— процитував Страйк.— Хто спотикається?

— Ґерайнт Вінн. Я саме сказала Чизвеллу, що з фонду крадуть гроші.

— Ти казала, що Чизвелл розмовляв по телефону про зниклий затискач для грошей. Який належав Фредді.

— Саме так,— відповіла Робін.

— Фредді,— мовив Страйк, чухаючи підборіддя.

І на мить він ніби опинився в рекреаційному приміщенні шпиталю в Німеччині — в кутку безгучно працює телевізор, на столі розкладено примірники армійської газети. Там сидів на самоті молодий лейтенант, свідок смерті Фредді Чизвелла; Страйк підійшов до нього — прикутого до інвалідного візка, з кулею Талібана у спині.

«...колона зупинилася, майор Чизвелл наказав вийти й оглянути місцевість. Я повідомив про рух на хребті. Він наказав виконувати, мою маму. Я зробив кілька кроків і отримав кулю у спину. Останнє, що пам’ятаю,— як він вистромився з вантажівки і кричав на мене. Тоді снайпер зніс йому півголови».

Лейтенант попросив у Страйка цигарку. Йому не можна було курити, але Страйк віддав йому півпачки, які мав при собі.

«Чизвелл був срака, а не людина»,— сказав молодик на інвалідному візку.