Убивчий білий

Виглядаючи в темряві можливі сховки, Робін нагадала собі, що Джиммі й Барклей уже прочесали цю квартиру, шукаючи папірець, який Флік украла у Чизвелла, і не знайшли його. Може, Флік постійно тримає його при собі? Але Джиммі, напевно, подумав і про це, і хоч Флік клялася, що пансексуальна, Робін гадала, що Джиммі легше, ніж вона, переконав би Флік роздягнутися. Звісно, темрява стане в пригоді, якщо Робін пошарудить рукою під матрацами й килимами, але в кімнаті було стільки людей, що зробити це і нікого не стривожити своєю дивною поведінкою не вийде.

— ...знайдемо Гайлі,— прогорлала Флік у вухо Робін, тицьнула їй у руку пиво і вивела назад до своєї спальні, що здавалася навіть меншою, ніж насправді, бо стіни й стелю покривали політичні плакати й листівки, серед яких домінували помаранчевий колір «ОПОРУ» і чорний — Справжньої соціалістичної партії. Над матрацом, кинутим просто на підлогу, було пришпилено гігантський прапор Палестини.

В цій кімнаті, освітленій самотньою лампою, уже зібралося п'ятеро людей. Двоє дівчат, чорна і біла, обійнявшись, лежали на матраці, а опецькуватий бородатий Диґбі всівся на підлогу і розмовляв з ними. Двоє хлопців-підлітків незграбно притулилося під стіною, поглядаючи на дівчат на ліжку і лоб до лоба курячи косяк.

— Гайлі, це Боббі,— сказала Флік.— Її цікавить половина кімнати, що лишилася після Лори.

Обидві дівчини на ліжку озирнулися; відповіла висока пергідрольна білявка з поголеними скронями і сонними очима.

— Я вже сказала Шаніс, що вона може тут жити,— обкуреним голосом відповіла вона, а мініатюрна чорношкіра дівчина в неї в обіймах поцілувала білявку в шию.

— Ох,— стривожено розвернулася до Робін Флік.— Чорт. Вибач.

— Та нічо’,— відповіла Робін, зображаючи мужність перед лицем розчарування.

— Флік,— гукнули з коридору,— там унизу Джиммі.

— Ох чорт,— почервоніла Флік, але Робін побачила на її обличчі спалах задоволення.— Зажди тут,— сказала вона до Робін і поштовхалася крізь натовп у коридорі.

— «Bougie girl, grab her hand[14]»,— читав pen із сусідньої кімнати Джей-Зі.

Вдавши, що цікавиться розмовою між дівчатами на ліжку і Диґбі, Робін сіла на ламінатну підлогу під стіною, попиваючи пиво і потайки роздивляючись кімнату Флік. Вочевидь, тут прибрали до вечірки. Шафи не було, тільки стояв вішак з пальтами і парою суконь, а светри і футболки так-сяк склали в кутку. На комоді стояло кілька м’яких іграшок, набитих гранулами, і лежала косметика, в інший куток скинули плакати з протестів. Джиммі й Барклей, звісно ж, ретельно обшукали тут усе. Робін подумала: а чи шукали вони за всіма цими плакатами? На жаль, навіть коли і не шукали, вона теж не може почати їх зараз зривати.

— Слухайте, це ж елементарно,— пояснював Диґбі дівчатам на ліжку.— Ви погодитеся, що почасти капіталізм спирається на неоплачувану працю жінок, так? Тож фемінізм буде ефективним за умови, що матиме в своїй основі марксизм. Одне передбачає інше.

— Патріархат — це значно більше, ніж капіталізм,— сказала Шаніс.

Краєм ока Робін побачила, як крізь натовп у коридорі пробивається Джиммі, однією рукою обіймаючи Флік за шию. Та здавалася такою щасливою, якою не була цілий вечір.

— Пригноблення жінок нерозривно пов’язане з неможливістю для них увійти до лав робочої сили,— заявив Диґбі.

Сонноока Гайлі відірвалася від Шаніс і німим проханням простягнула руку до підлітків у чорному. Ті передали косяк над головою Робін.

— Вибач, що так з кімнатою,— невиразно сказала Гайлі до Робін.— Тяжко знайти хату в Лондоні, так?

— Та капець,— відповіла Робін.

— ...бо ви хочете підпорядкувати фемінізм ідеології марксизму загалом.

— Та яке підпорядкування, мета ж одна! — пирхнув Диґбі, не вірячи власним вухам.

Гайлі спробувала запропонувати косяка Шаніс, але та, запалена розмовою, відмахнулася.

— Де є марксисти, коли ми ставимо під сумнів ідею гетеро-нормативної сім’ї? — спитала вона у Диґбі.

— Все так, все так,— невиразно промовила Гайлі, щільніше притулилася до Шаніс і тицьнула косяк Робін, яка передала його назад хлопцям. Тим цікаво було дивитися на лесбійок, але вони швидко покинули кімнату, поки їхній дорогоцінний наркотик не почали роздавати ще комусь.

— У мене такі самі були,— гучно заявила Робін і встала, але ніхто її не слухав. Диґбі скористався нагодою зазирнути під її коротку чорну спідницю, коли Робін пройшла повз нього до комода. За розпалом дискусії про фемінізм і марксизм Робін ніби з ностальгійної цікавості брала і ставила на місце м’які іграшки Флік, обмацуючи набивку і пластикові гранули всередині крізь м’який плюш. Не схоже було, щоб котрусь з іграшок розрізали і зашили, аби сховати папірець. Трохи розчарувавшись, Робін повернулася до темного коридору, де стояв щільний натовп людей, виплескуючись на сходи.

Якась дівчина барабанила у двері ванної.

— Годі там злягатися, я сцяти хочу! — гукнула вона, насмішивши всіх навколо.

«От біда».