Убивчий білий

Ванесса була поліціянтка: висока, чорношкіра, з очима-мигдалинами, модельною фігурою і самовладанням, якому Робін заздрила. На входини вона прийшла сама. ЇЇ бойфренд, судмедексперт у лондонській поліції, мав інші справи. Робін не зраділа: сподівалася з ним познайомитися.

— Як ти? — спитала Ванесса, Заходячи. Вона принесла пляшку червоного вина, а вдягнула темно-фіолетову сукню на бретелях. Робін знову подумала про смарагдову сукню від Каваллі нагорі й пожалкувала, що не надягнула її.

— Я в нормі,— відповіла вона.— Виходь ззаду у двір, там можна курити.

Вона провела Ванессу через вітальню, повз Сару й Метью, які зараз відверто кепкували з того, що Том лисіє.

Задню стіну маленького дворика вкривав плющ. У теракотових вазонах росли доглянуті кущики. Робін не курила, але поставила тут попільнички і кілька складаних стільців, а ще розставила свічки-таблетки. Метью неприємним голосом спитав, чого це вона гак дбає про курців. Робін чудово зрозуміла, до чого він хилить, але вдала, ніби не розуміє.

«Джемайма хіба не палить?» — спитала вона, прикидаючись здивованою. То була начальниця Метью.

«О,— розгубився той.— Так... так, але тільки на різних заходах».

«Ну, як на мене, у нас захід, Метте»,— люб’язно відповіла Робін.

Вона пішла по напій для Ванесси, а як повернулася, та підкурювала цигарку, звернувши красиві очі в бік Сари Шедлок, яка все сміялася з волосся Тома за щирої підтримки Метью.

— Це ота, так? — спитала Ванесса.

— Ота,— відповіла Робін.

Її потішив цей невеликий жест підтримки. Вони з Ванессою подружилися кілька місяців тому, коли Робін нарешті розповіла історію своїх стосунків з Метью. Доти вони обговорювали поліційну справу, політику й одяг, коли разом ішли ввечері в кіно чи до дешевого ресторану. Товариство Ванесси подобалося Робін більше, ніж товариство будь-якої іншої жінки. Метью, який спілкувався з Ванессою всього двічі, заявив, що вона «холодна», але не зміг пояснити, чому так вважає.

Ванесса мала різних партнерів; одного разу заручилася, але розірвала заручини, бо наречений їй зрадив. Іноді Робін думала, чи не вважає її Ванесса до смішного недосвідченою: жінкою, яка вийшла заміж за шкільного бойфренда.

Скоро до вітальні зайшло з десяток людей, колег Метью зі своїми парами. Всі, вочевидь, устигли відвідати паб. Робін дивилася, як Метью їх вітає, показує, де взяти напої. Він розмовляв гучно і насмішкувато, як завше під час походів у паб з колегами. Робін цей тон дратував.

Товариство швидко збільшувалося. Робін вітала гостей, показувала, де напої, виставляла нові пластянки і передала дві таці закусок, бо на кухні ставало тісно. Тільки коли прийшов Енді Гатчинс, вона відчула, що може розслабитися і трохи поспілкуватися з власними гостями.

— Я тобі приготувала спеціальні страви,— сказала Робін до Енді, показавши йому і Луїзі, де двір.— Це Ванесса, вона з поліції.

Ванессо, це Енді й Луїза... Енді, будь тут, я тобі все принесу, там нічого молочного.

На кухні Робін виявила Тома біля холодильника.

— Даруй, Томе, мені треба...

Він глянув на неї, тоді посунувся. «Вже напився,— подумала Робін,— а ще ледве дев’ята». З вітальні, де юрмилися гості, іржала Сара.

— Дай поможу,— сказав Том, притримавши двері холодильника, які ледь не вдарили Робін, яка нахилилася до нижньої полиці, де стояло частування для Енді — нічого молочного, нічого смаженого.— Боже, Робін, оце в тебе гарна дупа.

Робін випросталася, нічого на це не сказавши. За п’яною усмішкою вона бачила нещасливий настрій — ніби холодним вітром віяло. Метью розповідав їй, як сильно Том соромиться своєї лисини, навіть думає пересадити волосся.

— Гарна сорочка,— зауважила Робін.

— Оця? Подобається? То вона мені купила. У Метта теж така є, га?

— Е... не впевнена,— відповіла Робін.

— Не впевнена! — коротко та бридко загиготів Том.— А сті’ки заплатила за ті детективні курси! Вдома треба бути уважнішою, Роб.

Робін глянула на нього з сумішшю жалю і гніву, тоді вирішила, що сперечатися з настільки п’яною людиною немає сенсу, і пішла з тарілкою їжі для Енді.

Перше, що вона побачила, коли гості розступилися, щоб пропустити її у двір,— це що прийшов Страйк. Він стояв до Робін спиною і розмовляв з Енді. Поруч була Лорелея в червоногарячій шовковій сукні. Осяйне чорне волосся падало їй за спину, мов у рекламі дорогого шампуню. Виявилося, що поки Робін не було, в компанію пролізла Сара. Коли Ванесса побачила Робін, то смикнула кутиком вуст.

— Привіт,— сказала Робін, ставлячи тарілку на чавунний столик поруч з Енді.

— Робін, привіт! — озвалася Лорелея.— У вас така гарна вулиця!

— Правда ж? — відповіла Робін, поки Лорелея цілувала повітря біля її вуха.

Страйк і собі нахилився до неї. Його щетина зачепила її щоку, але губами він її шкіри не торкнувся. Він уже відкрив одну з шістьох бляшанок «Дум-Бару», які приніс із собою.