Убивство Роджера Екройда

— Ось ви де, мсьє Пуаро, — промовив він. — Що ж, несхоже, що з цього вийде серйозна справа. Шкода. Хорошому молодому чоловіку просто не пощастило.

Обличчя Пуаро спохмурніло, і він м’яко запитав.

— То, боюся, моя допомога вам більше не знадобиться?

— Може, наступного разу, — заспокійливо промовив інспектор. — Хоча в нашому тихому закутку вбивства трапляються не щодень.

Пуаро вражено на нього витріщався.

— Ви впоралися надзвичайно швидко, — зазначив він. — Дозвольте поцікавитись, як вам це вдалося?

— Звісно, — дозволив інспектор. — Передусім — метод. Я завжди кажу — метод!

— Ах! — вигукнув його співрозмовник. — Це і мій девіз. Метод, послідовність і маленька сіра речовина.

— Речовина? — здивувався інспектор.

— Маленька сіра речовина, з якої складається мозок, — пояснив бельгієць.

— Авжеж, що ж, ми всі нею користуємося, гадаю.

— Більшою чи меншою мірою, — пробурмотів Пуаро. — Також є різниця і в якості. Також існує психологія злочину. Це теж варто вивчати.

— Ага! — видав інспектор. — Ви теж підсіли на той психоаналіз? А я простий чоловік…

— Місіс Реґлан, я впевнений, із цим би не погодилася, — зауважив Пуаро й кивнув головою.

Інспектор Реґлан, трішки ошелешений, кивнув йому у відповідь.

— Ви не розумієте, — сказав він, широко всміхаючись. — Боже, яке велике значення має знання мови. Розповім вам, як я працюю. По-перше, метод. Містера Екройда востаннє бачила живим його племінниця міс Флора Екройд, о чверть до десятої. Це — факт номер один, чи не так?

— Якщо ви наполягаєте.

— Наполягаю. О пів на одинадцяту, як вказав доктор, містер Екройд був мертвим щонайменше півгодини. Ви це підтверджуєте, докторе?

— Саме так, — погодився я. — Півгодини чи довше.

— Дуже добре. Це нам дає рівно п’ятнадцять хвилин, упродовж яких убивство мало би бути вчиненим. Я складаю список усіх присутніх у будинку та працюю на його основі, фіксуючи навпроти кожного імені місце перебування та заняття у часовому проміжку між 9 : 45 та 10 : 00 вечора.

Він передав Пуаро аркуш паперу. Я прочитав його, зазираючи детективу через плече. Ось що там було написано акуратним почерком:

Майор Блант У більярдній із містером Реймондом. (Останній підтверджує).

Містер Реймонд Більярдна. (див. вище.)

Місіс Екройд 9 : 45 — дивилася гру в більярд. Пішла нагору спати о 9 : 55. (Реймонд і Блант бачили, як ішла сходами).

Міс Екройд Пішла з дядькової кімнати відразу до своєї. (Підтверджено Паркером, також покоївкою Елсі Дейл).

Прислуга:

Паркер Пішов одразу до комірчини мажордома. (Підтверджено економкою міс Рассел, що прийшла поговорити з ним про щось о 9 : 47 і пробула там щонайменше десять хвилин).

Міс Рассел Вище вказано. Розмовляла з покоївкою Елсі Дейл нагорі о 9 : 45.

Урсула Борн (служниця) У своїй кімнаті до 9 : 55. Потім у залі для прислуги.

Місіс Купер (куховарка) У залі для прислуги.

Ґледіс Джонс (друга покоївка) У залі для прислуги.

Елсі Дейл Нагорі у своїй спальні. Там її бачили міс Рассел і міс Флора Екройд.

Мері Тріпп (кухонна служниця) Зала для прислуги.

— Куховарка тут уже вісім років, служниця — вісім місяців, а Паркер — понад рік. Усі інші — новенькі. Окрім того, що з Паркером щось не до кінця зрозуміле, усі нібито цілковито поза підозрою.

— Дуже довершений список, — сказав Пуаро, віддаючи його інспектору.

— Я впевнений, що Паркер не скоював убивства, — похмуро додав він.

— Моя сестра теж так вважає, — втрутився я. — А вона, зазвичай, має рацію.

Ніхто не звернув уваги на мої слова.

— Це майже виводить із-під підозри всіх домашніх, — продовжував інспектор. — Тепер ми наблизилися до дуже серйозного моменту. Жінка зі сторожки, Мері Блек, опускала штори минулого вечора, коли вгледіла, як до брами звернув і попрямував до будинку Ральф Пейтон.

— Вона впевнена? — вихопилось у мене.

— Досить упевнена. Вона добре знає його на вигляд. Він дуже швидко проминув її та повернув біля стежини праворуч — найближчий шлях до тераси.

— І о котрій то було? — із незворушним виразом обличчя запитав Пуаро.

— Рівно о дев’ятій двадцять п’ять, — поважно виголосив інспектор.

Запала тиша. Потім знову заговорив інспектор.