Убивство Роджера Екройда

— Гаразд, якщо ви так хочете, то нехай. Отже, міс Екройд, мсьє Пуаро висловив певне припущення, а саме про те, що минулої п’ятниці ввечері вас узагалі не було в кабінеті та ви не бажали містерові Екройду на добраніч, натомість ви спускалися сходами зі спальні вашого дядька, коли почули, як Паркер перетинає хол.

Флора перевела свій погляд на Пуаро. Він кивнув їй.

— Мадемуазель, ще тоді, за столом, я благав вас бути відвертою зі мною. Пуаро в будь-якому разі дізнається втаєне від нього. Усе ж було так? Я спрощу ситуацію. Це ви взяли гроші, чи не так?

— Гроші? — кинувся Блант.

Запала тиша не менш як на хвилину.

Потому Флора випросталась і заговорила.

— Мсьє Пуаро має рацію. Я взяла ті гроші. Я вкрала. Я злодійка — так, я просто вульгарна злодюжка. Тепер ви знаєте! Я рада, що це випливло. Останні кілька днів були суцільним жахіттям! — Вона раптом сіла й затулила обличчя долонями. Тепер говорила хрипко й крізь пальці. — Ви не уявляєте, яким було моє життя, відколи я сюди приїхала. Прагнути чогось, планувати, лукавити, шахраювати, отримувати нові рахунки, обіцяти їх виплатити! Я ненавиджу себе, коли думаю про це все! Це поєднало нас — мене та Ральфа. Ми обоє слабкі! Я розуміла його, і мені було його жаль, бо я така сама. Ми не досить сильні, щоб вистояти поодинці. Ми слабкі, убогі й нікчемні.

Вона поглянула на Бланта й раптом тупнула ногою.

— Чому ви дивитеся на мене так, ніби не вірите? Може, я і злодійка, та у всякому разі зараз щира. Більше не брешу. Не прикидаюся юною, невинною і простою дівчиною, за яку ви б воліли мене мати. Мені байдуже, якщо ви ніколи не захочете побачити мене знову. Я ненавиджу себе, зневажаю, але ви повинні повірити: якби правда могла врятувати Ральфа, я би все розповіла. Та я знала, для Ральфа це нічого не покращить — навпаки, усе ускладнить. Моя брехня йому не зашкодила.

— Ральф, — сказав Блант. — Розумію, завжди Ральф.

— Не розумієте, — безнадійно мовила Флора. — Ви ніколи не зрозумієте.

Вона повернулася до інспектора.

— Визнаю, я була в розпачі через гроші. Того вечора я не бачила дядька після вечері. А щодо грошей, будь ласка, робіть зі мною що завгодно. Гірше вже не буде!

Раптом вона розплакалася, знову сховавши обличчя в долонях, і вибігла з кімнати.

— Ну, — безпристрасно зазначив інспектор, — такі справи.

Він, здавалося, вагався, що чинити далі.

Блант ступив крок уперед.

— Інспекторе Реґлан, — тихо почав він, — ті гроші дав мені містер Екройд із особливою метою. Міс Екройд не чіпала їх. Вона стверджує останнє тільки для порятунку капітана Пейтона. Я говорю правду, готовий свідчити й присягнутися.

Він уклонився, а потім рвучко повернувся і покинув кімнату.

Пуаро кулею вилетів за ним. Він перепинив його в холі.

— Мсьє, одну хвилинку, благаю вас, будьте такі ласкаві.

— Так, сер?

Блант роздратовано й понуро тупився у Пуаро.

— Річ у тім, — заторохтів Пуаро, — що ваша вигадка не справила на мене враження. Зовсім ні. Міс Флора справді взяла гроші. Водночас вашу розповідь добре продумано — це тішить. Дуже добре, що ви так повелися. Ви чоловік, що вміє швидко думати й діяти.

— Дякую, проте мене не дуже цікавить ваша думка, — відрізав Блант.

Він знову спробував рушити, проте Пуаро, анітрохи не знітившись, притримав його.

— Ах! Вислухайте мене. Хочу ще дещо сказати. Днями я говорив про таємниці. Я бачу, що ви приховуєте. Мадемуазель Флора, ви кохаєте її всім своїм серцем. Із першого погляду, хіба не так? О! Я не побоюся цього — чому в Англії уникають розмов про кохання, як про якусь ганебну таємницю? Ви кохаєте мадемуазель Флору. Та намагаєтеся від усіх це приховати. Це дуже добре, так і мусить бути. Але послухайте поради Еркюля Пуаро — не крийтеся із цим від мадемуазель.

Блант трохи занервував, слухаючи Пуаро, але останні слова начебто привернули його увагу.

— Про що це ви? — кинув він.

— Ви гадаєте, вона кохає капітана Ральфа Пейтона, але я, Еркюль Пуаро, запевняю вас: це не так. Мадемуазель Флора погодилася вийти за капітана Пейтона на догоду своєму дядькові й тому, що бачила в заміжжі втечу від свого теперішнього життя, відверто нестерпного для неї. Між ними симпатія, прихильність і взаєморозуміння. Але не кохання! Мадемуазель Флора кохає не капітана Пейтона.

— Дідько його вхопи, що це означає? — запитав Блант.

Через густу засмагу я роздивився, що він спалахнув.

— Ви сліпець, мсьє. Сліпець! Вона вірна дівчина. Ральф Пейтон під підозрою, тож для неї справа честі підтримувати його. — Я відчув, що мушу втрутитися, допомогти.

— Минулої ночі сестра сказала мені, — підбадьорливо втрутився я, — що Флора ніколи не кохала Ральфа Пейтона й ніколи не покохає. А сестра ніколи не помиляється щодо такого.

Блант проігнорував мої слова й звернувся до Пуаро.

— Ви справді вважаєте, що… — почав він і затнувся.

Він належав до тих недорікуватих, яким так важко висловлюватися.

У Пуаро ж такої проблеми не було.

— Мсьє, може ви мені не вірите? Чи, може, вас уже це не цікавить — через гроші…

Блант видав схожий на лихий сміх звук.