Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?

Варто звернути увагу на те, що роки правління Горбачова припадають на час президентства в США крайніх республіканців — Рейгана та Буша. Причому Рейган був єдиним за останні роки президентом, що послідовно відмовлявся брати участь у всіх мондіалістських організаціях. За переконаннями він був жорсткий, послідовний та безкомпромісний атлантист, ліберал-ринковик, не схильний до жодних компромісів з “лівими” ідеологіями навіть найпоміркованішого демократичного чи соціал-демократичного зразка. Отже, кроки Москви, спрямовані на конвергенцію й створення світового уряду, зі значним переваженням в ньому представників Східного блоку, на протилежному полюсі мали жорсткі ідеологічні перепони. Атлантисти Рейган та Буш просто використали мондіалістські реформи Горбачова із суто утилітарною метою. Добровільні поступки керівників СРСР не супроводжувалися відповідними поступками з боку США; Захід не пішов ні на геополітичні, ні на ідеологічні компроміси з Радянським Союзом, що самоліквідовувався, ні з Євразією. НАТО не розпустили, його сили не залишили ні Європу, ні Азію. Ліберально-демократична ідеологія ще більше зміцнила свої позиції.

Критика ідеї світового уряду та провал планів його створення примусив ідеологів Заходу шукати нові завуальовані форми досягнення світового панування. Ці пошуки й знайшли свій вияв у глобалізації — становленні єдиного взаємопов’язаного світу, в якому немає кордонів та протекціоністських бар’єрів, що захищають країни від стихійних зовнішніх впливів.

2.3. Асиметричність глобалізації

Проблеми становлення єдиного світу важливо розглядати у зв’язку з принципом асиметричності глобалізації. Адже до нової системи відкритого світу, який глобалізується, різні народи та держави підійшли по-різному підготовленими, значно відрізняючись своїм культурним, економічним, інформаційним та воєнно-стратегічним потенціалом.

Зустріч їх у єдиному, відкритому світовому просторі “другого” й “третього” західного світу може викликати потрясіння й колізії.

Не випадково найпослідовнішими адептами глобального світу, що пропагують ідеї відкритого суспільства, є економічно розвинені держави, які вбачають у глобалізації нові можливості для своєї економічної, політичної та соціокультурної експансії. “.. .Ці ж держави, — зазначає О. Панарін, — тягнуться до соціал-дарвіністської інтерпретації глобального світу як простору нового природного відбору, покликаного розширити кордони проживання і можливості більш пристосованих за рахунок менш пристосованих, які мають потіснитися”.

Асиметричність стосунків різних країн в єдиному відкритому просторі глобального світу виявляється в дії різних трансферів — можливостей управління на відстані, минаючи державні кордони. Багато аналітиків відзначають появу в сучасному світі нових інформаційних, фінансово-економічних, політичних і військових технологій, які можуть підірвати національний суверенітет, життєві основи та безпеку держав.

Асиметричність глобалізму виявилася насамперед в інформаційному “імперіалізмові”, пов’язаному з нееквівалентним обміном інформацією між розвиненими державами й тими, що розвиваються. Щодо інформаційного простору України застосовується комплексна технологія інформаційного “імперіалізму”: заохочення публікацій, які пропагують гедонізм (задоволення), гроші як універсальний еквівалент цінності, фальсифікований західний спосіб життя, створення та фінансування різного роду “демократичних” інститутів і видань західних філософів та політиків, що підносять цінності західного світу; концентрація мас-медіа в руках олігархів, пов’язаних з парамасонськими ложами; використання податкових, митних та інших засобів тиску, спрямованих на знищення системи книговидання та книгорозповсюдження.

Людей обдурюють, підміняють “речизмом” загальнолюдські цінності й усталені моральні принципи.

Один із найбільших експериментів в історії людства пов’язаний з комунізмом, який хотів поєднати свободу й рівність. Цей експеримент, здійснюваний в СРСР, зазнав невдачі. Бо від самого початку передбачав викорінення буржуазної моралі (так її називали марксисти), і навіть історичні й етичні передумови цієї моралі. Мовляв, звільнившись від кайданів старої моралі, наче Фенікс із попелу, відродиться нова людина без споконвічного антагонізму між індивідуальними та суспільними інтересами. Для розуміння глибинних причин провалу цього експерименту треба згадати слова Г орбачова, який бачив істинну причину розвалу соціалістичної системи в кризі моралі. Тим самим підривається й основа економічного прогресу, оскільки ніхто не хотів приймати рішення й відповідати за них. Горбачов вважав, що з кризи моралі починається масовий алкоголізм і зростає злочинність.

Тому, перш ніж розглядати питання матеріального, технічного й організаційного характеру, нам варто було б подумати про духовні передумови ліберальної політики.