Украинка против Украины

Но затем пришел Интернационал — и в бедной голове все перепуталось.

А профессор Перетц провинился перед националисткой тем, что работал как в украинском научном обществе, так и в русском обществе Нестора Летописца. Известный меценат и спонсор националистов Е. Чикаленко вспоминал: "На засіданні Наукового товариства Олена Пчілка знов завелась з проф. Перетцем. Коли на виході Перетц висловив думку, що треба вишукувати багатих українців, які піддержували б Наукове товариство грішми, то Пчілка знов уїдливо обізвалась:

— Щоб розвинути діяльність нашого товариства, треба, щоб члени його не працювали по кацапських товариствах, як це робить наш член професор Перетц.

Тоді Перетц, натякаючи на юдофобські статті в редагованому Пчілкою "Рідному краї", відповів:

— Мені здається, що для поліпшенння фінансів нашого товариства годилося б "устроить маленький погромчик".

Вийшла ніяковість. Пчілка, одягаючись, роздратовано кинула Перетцеві:

— Я вам цього ніколи не забуду.

І, певно, не забуде, тим паче, що Перетц жидівського походження" (16, 414).

Однако, будь ты хоть трижды "жидівського походження", но если сотрудничаешь с русскими, то ты — "кацапський професор":

"Треба розказати ще про одну суперечку Пчілки з Перетцем, свідком якої я теж був. Обмірковувалося в Науковім товаристві під головуванням проф. Грушевського питання, чи привітати Л. Толстого в день його 80-ліття, чи ні. Пчілка довго й гаряче стояла на тому, що не треба, бо Толстой не вартий того. Перетц, навпаки, відстоював думку, що треба привітати і, чи умисне, щоб вколоти Пчілку, чи ненавмисне, вжив у розмові таку фразу: "Хотя мне часто говорят, что я страдаю женскою болтливостью". Пчілка встає і, здержуючи своє роздратування, звертається до Грушевського з такими словами:

— От наш пан професор ніколи собі не дозволив би в присутності дам сказати таку неделікатність, яку сказав, — показуючи на Перетця, — кацапський професор…

Грушевський, переводячи це на жарт, підбіг до Перетца і почав його пошепки заспокоювати, а Стешенко на вухо докоряв Пчілці. Присутні не знали, що їм робити, але швидко Перетц вивів усіх з ніякового становища. Він почав розмову про те, що він тепер студіює українські приказки.

— И есть весьма меткие, например: "Це та баба, що їй чорт на махових вилах черевики подавав".

На це Пчілка кинула:

— Еге, є дуже влучні, наприклад: "покірливе теля дві матки сосе", натякаючи цим, що Перетц працює в Українському науковому товаристві і в російському Товаристві Нестора Літописця. Грушевський, боячись, щоб не вийшло чого гіршого, поспішив закрити засідання" (16, 415).

Чикаленко был издателем газеты "Рада": "Пчілка пожалила мене за те, що "Рада" виступила в сторону жидів проти "Рідного краю". Скаржиться, що тепер бойкотують її журнал, що мало хто його передплачує. Я радив їй зробити з "Рідного краю" або чисто селянський журнал, або родинний, на кшталт російської "Ниви". Але вона відповіла, що хоче якраз такого журналу, яким він є тепер. Їй кортить полеміка. З професором Перетцем завела таку баталію, що публіка й приказки склала: "Пчілку й медом не годуй, а Перцем", або "Пчілка — баба з Перцем" (16, 416). Теперь понятно происхождение этих выражений, о которых скромно умалчивает (или сам не знает) современный комментатор В. Архипов.

Однако Перетц был не один такой. В Киеве имелся еще один "ласковый теленок, который сосал двух маток": известный деятель "Громады" Яков Шульгин "был одним из членов-фундаторов Украинского научного общества в Киеве и активным сотрудником Общества Нестора Летописца" (16, 399). По логике Пчилки — типичный "кацап". Но, тем не менее, она не обзывала его этим обидным словом. И останавливало ее вовсе не то, что он был таким же "русским", как и Перетц. Причина была более существенной. Сын Шульгина вспоминал: "Батько одержав у спадщину від покійної матері 12 тисяч карбованців і, відклавши собі на свою подорож за кордон та додаткову науку 2 тисячі карбованців, не менш 10 тисяч карбованців (золотих) оддав Драгоманову, спершу на школи, але за дозволом батька Драгоманов ужив ці гроші на видання "Громади". На той час це була поважна сума, на яку можна було видати не одну книжку…" (16, 400). Ну можно ли спонсора обзывать "кацапом"?

Оправдывая Пчилку от обвинений в антисемитизме в своей статье "Непримиренна", В. Архипов приводит слова графа Витте: "Цілком очевидно, що жодна національність не дала в Росії такого відсотка революціонерів, як єврейська" (12, 30). Но настоящий патриот мог бы и возразить: украинский революционер ничем не уступает еврейскому, а некоторым даст фору. И чем хуже были революционеры других национальностей? Например, грузины? Может быть процент ниже, зато качество было неслабым. Ленин учил: "Лучше меньше, да лучше".