Українські жінки у горнилі модернізації

Інші сценарії використання тілесного ресурсу можна означити як: «тіло в обмін на власне життя»; «тіло в обмін на життя інших» (дітей, чоловіка, батьків); «тіло в обмін на їжу»; «тіло в обмін на безпеку» та інші.

— А в нього була жінка наша. — Так яким чином вона погодилася вийти за нього заміж: він же був поліцаєм? — Та як… Заставив жениться. Сказав шо як не согласиться, застреле її.

Жінка 1930 р. н.

Пользуясь своим положением, Усач изнасиловал Пациорину. Он пугал ее судьбой ее детей.

Зі щоденника X. Г. Лашкевича

Одна мамина знакомая осталась в оккупации с двумя детьми, которые погибали от голода. И немцы, живущие у них, стали их подкармливать. С одним из них — каким-то высшим чином — она жила до прихода наших и ехать в Германию отказалась.

Зі спогадів Л. Р. Алкснис

Поїздка до Німеччини була страшною справою і я вирішила краще провести час із одним німцем і тим самим відкупитися. І я була з німцем-лікарем не більше трьох разів.

З документів Центрального державного архіву громадських об’єднань України

_{Безстрашні бабусі. Баба йде через площу. Невідомий автор}

Кожен з цих сценаріїв міг бути застосованим залежно від зовнішніх обставин та внутрішніх настанов. У декотрих випадках мало місце очевидне насилля, в інших — насилля було прихованим, замаскованим під «власний вибір» жінки. Насильниками були і окупанти, і поліцаї, і місцеві мешканці — сусіди, знайомі. Випадки насильницьких дій щодо жінок та примусу до сексуальних стосунків відображені і в особистих свідченнях, і в офіційних документах про діяльність партизанських загонів та загонів повстанської армії.

Існувала певна категорія жінок, які вправно використовували власне тіло, щоб розправитися з недругами чи щоб заволодіти чужим майном. Художні тексти та спогади очевидців описують цю стратегію виживання. Це дає змогу унаочнити проблему поганих «своїх», яка досі порушувалась лише в дослідженнях з історії голокосту в Україні, але, очевидно, мала значно ширші межі. Однак були й жінки, які свідомо — в межах артикульованої радянської ідентичності, національного патріотизму чи у рамках індивідуального морального вибору — «обмінювали» власне тіло на життя інших — чужих, не пов’язаних кревними узами людей. Такою була згадана Єлизавета Бірюкова та тисячі інших жінок, кожна з яких своїм життям формувала власний «список Шиндлера».

Одним з варіантів використання тіла як ресурсу виживання була робота у борделях. За відомостями військових трибуналів, переважна більшість працівниць борделів — незаміжні дівчата чи молоді, як правило бездітні, жінки. Інформація про демографічні характеристики та мотиви праці жінок у будинках розпусти уривчаста, однак вона явно суперечить згаданим офіційним документам. Механізм роботи борделів у Сталінській (Донецькій) області розкривають протоколи допитів Комісії із розслідування злочинів фашистів.

Так, підслідна Лідія Петровна Боровик, 1914 р. н., удова із 1942 року, мала доньку Людмилу. Влаштувалась на роботу до борделю 8 липня 1943 р., пояснюючи це так: «источников к существованию не было у меня…» Далі вона назвала слідчому «баришень», з якими була знайома і про яких мала певні відомості. Список, надрукований слідчим, містить 13 осіб.

1. Нина, замужняя, был у нее мальчик, жила в Макеевке с матерью

2. Клава, имела 1 девочку, жила где-то около шахты

3. Нюся, имела 1 мальчика, она сестра Клавы

4. Шура, 32 лет, ее сестра работала уборщицей

5. Тамара, ей 25 лет, замужняя

6. Мария Силутина, 22 лет, был у ней отец и мать, она уехала с немцами

7. Рая, 27 лет, имела 1 мальчика

8. Маргот Ильина, пожилая, общительная

9. Валя Запорожец, брюнетка, у нее в Днепропетровске брат

10. Вера Глазунова, замужняя, [разведена, 1912 г. р., двое детей умерли до 1933]

11. _________________________________________

12. _________________________________________

13. Надя из деревни

П’ятеро жінок із 14 (з урахуванням самої Боровик) мали дітей, троє були заміжніми, «молодою, бездітною та незаміжньою» була тільки одна жінка. Досвід «панночок» з цього борделю — не історія легковажності, а очевидне використання тілесного ресурсу, обмін тіла на можливість їсти та годувати.